Презумпція вини повинна видаватись кожному чиновнику в Україні надодачу до чиновницького портфеля.
Якщо твоя прозорість, або компетентність, викликають питання – ти винний, доки в суді не доведеш зворотнє. Можна скільки завгодно сперечатись про вину, чи невинуватість, тих чи інших топів, про справедливість, чи несправедливість судової системи. Проте бодай якісь, але суди в Україні є, і лише їх рішеннями ми можемо керуватись. Інших у нас просто немає. Інколи проблема не стільки в самих судах, скільки в тому, що десятки справ до них просто не доходять.
Наприклад, роспіарені МОЗом закупівлі ліків за участі міжнародних організацій. У 2015-2017 Міністерство закупило три препарати для лікування ВІЛ/СНІДу. Закупило і зареєструвало, не маючи всіх необхідних документів. Це не бюрократія, це питання контролю якості препаратів, якими лікують українців. Їх закупили всупереч протесту Державного експертного центру, всупереч вимогам Закону. Відкрито справу, слідчі готові оголосити підозру в.о. Міністра Уляні Супрун, начальнику і заступнику управління фармакологічного нагляду МОЗ Лясковському і Гуцалу. Ч.2 ст. 321-2 КК України – як то кажуть «отримайте і розпишіться». Доказів достатньо, матеріали готові, підозрювані є, проте справа до цього часу «в столі». Як ви гадаєте, чому? З одного боку «бездіяльність» правоохоронних органів, з іншого – генпрокурор Юрій Луценко заявляє про списки недоторканих, тобто тих, кого правоохоронцям не можна чіпати за жодних обставин. Список йому ніби передала посол США в Україні Марі Йованович. Сам Луценко, звичайно, сказав, що це неприпустимо. Але ми з вами розуміємо: США платять за реформи, за антикорупційні органи, вводять санкції і допомагають стримувати агресію РФ. Взамін просять не чіпати своїх. В.о. Міністра охорони здоров`я Уляна Супрун – громадянка і креатура США. Це багато що пояснює. Наприклад, те, чому немає розслідувань, вироків і її персональної відповідальності за:
– Провал медреформи. Ви можете скільки завгодно з цим сперечатись, але 43% респондентів, опитаних групою «Рейтинг», назвали медреформу антилідером серед всіх реформ уряду Гройсмана. Вона переплюнула навіть судову. Дивно, чи не так? У фейсбуці ж медреформа всім подобається.
– Розкрадання кредиту Міжнародного банку реконструкції і розвитку. Три роки 215 млн доларів висят на рахунках, проценти капають, замість закупівель обладнання, гроші спускають на фотоапарати, перекладачів, і usb-флешки по 2 млн грн. Відсотки по кредиту платить не МОЗ, не Супрун, і не посольства, а ми – платники податків.
– Закупівля ліків сумнівної якості. І не лише для хворих на ВІЛ/СНІД. Медзаклади по всій країні отримують несертифіковані медикаменти із сплинувшим терміном придатності, з затримкою у пару років.
– Закупівля російських й індійський вакцин за ціною бельгійських. І ця Міністер буде розповідати про зекономлені на держзакупівлях мільйони? Ну-ну
– Знищення єдиного в Україні центру онкогематології в Охматдиті. Раніше проводили по 3-4 трансплантації в місяць, тепер – 3 трансплантації за пів року. Вдячність від усіх українських родин, які тепер шукають сотні тисяч євро на аналогічні операції за кордоном.
І це далеко не всі результати роботи Міністератва, а лише перші, що можна перелічити за пару хвилин.
Недоторканість Супрун не просто відбирає в українців конституційне право на якісне медичне обслуговування. Вона актуалізує суспільний дискурс про дипломатію і внутрішню політику, про закордонних партнерів України, про саму систему державного управління. Більше того, під вибори вона робить шикарний подарунок російським пропагандистам, які ще з 2005-го року експлуатують міф про так зване «зовнішнє управління». Тепер їм і вигадувати нічого не потрібно: бери та пускай в ефір кісєльових-соловйових. А нам тим часом не втомлюються нагадувати про загрозу повномасштабного вторгнення. Але ж ви пам‘ятаєте, чим для України обернувся кремлівський тезис про «захист від підносів і солдат НАТО»?
