Особливого якогось пафосу писати не хочеться.
24 роки тому у Києві, біля метро Хрещатик я прочитав листівку. На ній було написано, що Україна – сама крута, багата, красіва, наворочена і продвинута… І через пару тижнів у нас буде Швейцарія і Японія одноврємєнно…
І ніхто б тоді не повірив, що через 24 роки у нас буде війна з “братньою” Росією, Крим буде захоплений “братьями”, на Донбасі “братья” убиватимуть наших хлопців, а наші хлопці будуть убивать “братьєв”. У нас будуть дві революції, будинок профспілок з годинником згорить, на площі ленінського комсомолу (Європейська) стоятиме пам’ятник вірменину, який загине за свободу України, а на Виноградарі – буде проспект грузину, якого уб’ють за “свободу слова” в Україні… Уб’ють за часів президентства людини, яка за всі ці 24-и роки (як це не прикро) була (поки-що) “найпрілічнішим” президентом цієї країни… Не Ліхтенштейн, короче. Ще один грузин, який колись учився в Києві, стане губернатором Одеси, перед цим ставши президентом Грузії путьом “государственного переворота”…
Але, чорт забирай, я за всі ці 24 роки, як і всі ви, ні разу, ні на мить не пожалів про цю Незалежність.
І ми таки станемо нормальною, цивілізованою демократичною країною! Я абсолютно упевнений в цьому. Мотиви – ті самі! Ми – красіві, круті, продвинуті і хороші! І ще у нас – лелеки, Дніпро, Сула і “Ой на горі, та й женці жнуть!”… Тому інакше бути просто не може.
Тоді, 24 роки не була незалежність… То була “бумага”, проголосована прокомуністичною Верховною Радою… Справжня незалежність не починається з “усього”, вона починається з “нуля”… Сьогодні… Через кров, піт, мозолі, могили… Не на параді, і не в парламенті… Навіть не у Страсбурзі… – В окопах донецького степу… Незалежність – дуже дорога штука… Але вона УЖЕ є у нас!
Сьогодні у Венеції в одному з салонів Бієнале, є український павільон… В експозиції – великі, чорного кольору, дерев’яні намистини лежать на чорноземі… “Чорне намисто України” зветься ця “інсталяція”… Україна, що завжди ходила в накрасивіших у світі білих вишиваних сорочках і червоному намисті, – сьогодні у чорному намисті… Час такий.
Але ми переможемо! Ми будемо! Бо Ми вже є! Нас не здолати!
Слава Україні! Героям слава! З святом!
