5 березня 2015 р. Верховна Рада України проголосувала Постанову №250-VIII, якою визнала недійсним безстрокове обрання на посаду судді Юрія Бурбели. Того самого одіозного судді Бурбели, що вів справу так званих «Васильківських терористів», чинив кривосуддя і слугував інструментом репресивної системи режиму Януковича.
До всього Бурбела був обраний незаконно, адже згідно закону, безстроково призначати суддів можна лише після того, як сплине 5-річний термін їх першого призначення. У випадку із суддею Бурбелою ця законодавча норма була грубо порушена: його безстроково обрали на посаду судді Києво-Святошинського суду, ще за 2 місяці до закінчення терміну його повноважень, як судді призначеного Президентом. Вочевидь тогочасна судова система не аби як потребувала такого «справедливого» судді як Бурбела: щоб саджати патріотів, фабрикувати справи і виносити неправомірні рішення.
Проте кругова порука злочинних суддів виявилась напрочуд міцною. Бурбела звернувся до своїх поплічників із Вищого адміністративного суду, і попросив суд визнати протиправною і нечинною постанову Верховної Ради України щодо позбавлення його суддівської посади. І Вищий адміністративний суд ці вимоги задовільнив, попри повну відсутність на те законних аргументів. Прислужник режиму Януковича, що саджав патріотів, поновлений на посаді і знову може виносити незаконні рішення і брати хабарі.
А ні мої колеги по фракції Радикальної партії, а ні я особисто, не можемо дозволити, щоб людина яка чинила жахливе кривосуддя в часи режиму Януковича і Революції Гідності, знову взялась за свої темні справи.
Верховна Рада звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України. Ми вимагаємо скасувати постанову Вищого адмінсуду, яка визнає незаконним звільнення з посади Юрія Бурбели, а також закрити провадження щодо неконституційності цього рішення Верховної Ради.
Багато хто захоче звинуватити мене у помсті судді, що виносив вирок у 6-річний термін ув’язнення мені і моїм побратимам Сергію Бевзу та Володимиру Шпарі по сфабрикованій справі «Васильківських терористів». Як живій емоційній людині мені, звісно, хочеться досягти справедливості. Але ще більше мене змушує довести цю справу до кінця відповідальність. Відповідальність перед усіма тими людьми, чиї долі опиняться в руках судді Бурбели. Відповідальність за життя і свободу, можливо так само невиновних, як і я, людей, або навпаки неправосудні рішення по дійсно винним особам. Не тільки як громадянин, що сам зіштовхнувся із такою страшною несправедливістю, а і як народний депутат, я не можу дозволити щоб Бурбела знову був суддею.