Доброго здоров’я, друзі!
Вопреки ожиданіям песимістів надворі в нас п’ятниця і дідусь подозреває, що з планами на вихідні більшість уже опреділилася. Сподіваюся, що у програмах грядущих вихідних окремим сіяющим пунктом значаться фізкультурні треніровки і прочі спортивні безобразія. Це добре, а ще краще це робити із залученням членів ваших родин всіх поколінь. У футбол з дітьми зіграйте в крайньому случаї. А бабусю, єслі не схоче бігать, ставте на ворота. Бабусі голи обично не пропускають. А ще давно помічено, шо коли на воротах стоїть тьоща, зяті обично іграють в нападєнії з особим воодушевлєнієм.
Ну а тепер, мастєрськи заваривши вкусні ранкові напої, всідаємся до комп’ютерів, дідусь вам тут очередний дайджест сільської аналітіки приготовив. Всі вмостилися? Тоді вперед.
Сьогодні в Ростові рішатимуть чи переносити суд над Надєю Савченко в Москву, чи оставить в ростовськом Донєцке. І Донєцк, і Москва всячеськи од «честі» судить Надю відбрикуються, переможе та сторона, в якої у Кремлі рука волохатіше. По всій відімості, у суддів з ростовського Донєцка у Кремлі волохатих конєчностєй не густо, тому рішення ростовських суддів нємного предсказуєме. Однако, в Гаазі зал судєбних засєданій достаточно вместітєльний. І всі російські судді, які хоть якось замаралися об справи Савченко, Сєнцова та інших заручників Хуйла, в нєдальоком будущем сидітимуть у тому залі прітіхшей і погрустнєвшей стайкой. Та однообразно лєпетатимуть, шо всі вони жертви режиму, но втайні всігда ненавиділи отвратітєльного і мерзкого Хуйла: фу, какой он гадкій.
Тепер смотрім, чо там у кацапов. Кацапи продовжують героїчеськи сражаться со здравим смислом і в нєравних, но самоотвержених боях достіглі заметних успехов. Коварний Запад бросіл протів Россії полчища сиров, точиться яростна борьба. Борьба непроста, бо сири періодічеськи переходять в наступлєніє, кацапи отчаянно отбиваються. Многіє погіблі. Но і сирам приходиться несладко – в Самарі местноє ополченіє бросілось в неожиданну атаку, поливая наступающі головки протівніка отбеліватєлєм «белізна». Атака сиров захлєбнулась, кацапи перешлі в контрнаступлєніє і тєснят врага по всєй лінії фронта. От іностранних сиров освобождєни города Орьол, Тула, Сизрань, шірітся партізанскоє двіженіє. По случаю славних побед над сирами сєгодня город-герой Москва салютуєт фейєрверкамі.
В Москве, на фоні тяжолих продолжітєльних бойов із сиром, продолжаєтся обсуждєніє наіважнєйшего вопроса современності – де ставить пам’ятнік Владіміру. Проводяться ізисканія, дебати і голосованія. Представітєлєй возбуждьонной московской общественності нєсколько обескуражіваєт отсутсвіє в лєтопісях указаній на посєщеніє тєх мест князем Володимиром. І ето мешаєт їм опредєліться, де ставить йому пам’ятник: на Луб’янській площі ілі коло Боровіцкой башні Кремля. Дєдушка хоче успокоїти возбуждьонну московську публіку – ходив князь Володимир і на восток мінімум двічі. У 981-982 роках здійснив виховний похід з метою наведення среді в’ятніков зразкової податкової дисципліни. Навів. А в 985 році вообще помив свої княжі чоботи у Волзі. А по дорозі назад нагодував в’ятніков батогами. С тєх пор в’ятнікі дуже уважають Володимира, і свято бережуть в своїй пам’яті ніжні спогади про його важку руку. Но єслі би сам Володимир міг знати, що через тисячу років в ознаменуваніє його педагогічних талантів в тих унилих болотистих землях ставитимуть пам’ятник, він би сильно сміявся.
На самом дєлє пам’ятник ставитимуть не реальному князю Володимиру, а «Владіміру». Інтєресно буде глянуть на того ідола. Бо в Росії це якийсь взагалі повністю вигаданий персонаж на ймення “Владімір”. Хоча літописи підтверджують, що насправді князь звався “Володимером”. Але в Росії нехай зображують того “Владіміра” не лише бородатим, але й у ватній фуфайці та зі стаканом горілки в руці – для них фальшування історії діло привичне.
Однак, давайте подивимося, як зображується князь Володимир на українських грошах. Історикам достеменно відомо, що Володимир був нормальним собі князем – з вусами, оперезаний мечем і в чоботях. І з тризубом в качестве герба. А портрет реального князя, нехай схематичний, дойшов до наших днів на «златниках Володимира». Характерна така пика з видающимся роздвоєним підборіддям. Так ось, вопреки історичній правді, на перших випусках гривні Володимир був вусатим козарлюгою. На гривнях же пізніших емісій у князя поступово виросла борода, погляд став солоденьким, і ми робимо сміливий висновок, що у головах людей, які відповідають за дизайн гривні, панує цілковита каша.
Власне, для того, щоб у головах людей поменшало каші, та щоб хоч якось завадити дурній міфологізації нашої історії, дідусь і затіяв писати правдиву історію України «від діда Свирида». Яка, сподіваюся, значно цікавіша за вигадану. В любому случаї князь Володимир із вольовим підборіддям значно привабливіший, ніж зображений на наших грошах молодик непевної орієнтації.
Тєм нє менєє, Хуйло, находясь в плєну історичних міфів, захватив Крим, бо там єсть Херсонес Таврійський, де хрестився Володимир. І всім своїм видом показує, шо нікада-накада захваченного не верне. Вираз «нікада-нікада» підходить до чого угодно, лише не до Криму. І той же Херсонес Таврійський (он же Сєвастополь) переходив з рук у руки многократно. Жодного разу в історії (вопреки ізвесній пісні російських морячків) Севастополь не остався неприступним і його брали всі, хто ставив перед собою таку ціль. Так шо Хуйло нам за Севастополь ще ответіт. Крим – наш!
Нікада-нікада не здаваться ще совсєм недавно грозив Європі ізвесний еллін Ципрас. Но дружба з Хуйлом нікого ще до добра не довела, тому учора наш еллін позорно здувся. І подав в отставку. Грозя, правда, оп’ять прийти до власті і с етой целью його партія знову візьме участь у виборах. Но, похоже, Ципрас зробить всьо возможноє, шоб програть, бо нової перемоги на виборах він боїться більше всього. Верещати находясь в опозиції Ципрасу привичнєє і гораздо комфортнєє.
Нафтоаферісти бавляться в свої еротичні ігри, російський рубль поскулює і пускає слюні, гривня (шо удівітєльно) вроді держиться. Не іначе мірова закуліса посилає Хуйлу таким образом воздушний поцелуй. 24 серпня бундесфрау Меркель та її верний оруженосєц Олланд зустрінуться з мастєром бойового трьопа Порохом, даби продємонстрірувать всім, у перву очередь Хуйлу, свою нєрушімость в поддєржке України. І наверно ж думають січас про якісь подарунки – на днюху з порожніми руками не ходять.
Хуйло не перестає удівляться такому постоянству Запада – сказав би йому хтось в началі 2014-го, шо Україна за полтора года умудриться не розсваритися із США та Європою, він би довго й істерично реготав. А січас Хуйлу остається лише удівльонно взірать на світ із герметично закупоренного батіскафа та неестетично колупаться в носі, розмишляя о коварстве Запада. Та врем’я от времені пристижуючи братів українців, шо вони так довго терплять продажну хунту.
Свої попрьоки Хуйло може оставить при собі – небайдужі громадяни хунту не терплять, а очінь даже над нею забавляються. Но це наша хунта і лише ми маєм право над нею іздіваться. Всяким хуйлам лучше завалить хлєбала і тихенько ждать своєї печальної участі.
Зберігаєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю та всіх полонених, продовжуєм допомагати Армії, активно займаємся спортом і читаєм repka.club.
І слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас
