Російська влада не бажає відкрито говорити про майбутнє Савченко

Доброго ранку, друзі!

Прошу вибачення за пізній вихід в ефір, но тут одно з двох – лібо дідовим інтернет-оператором тайно завладєлі враги, лібо дід забув воврем’я заплатить за інтернет. В любом случаї зранку дід обнаружив себе відрізаним від мережі, а це неприятно. Потом канєшно оказалося, шо просто забув заплатить, но який же українець признає свою вину? Намного приємніше обвінять когось, тому дід усматрює в дєйствіях оператора козні і злонамеренность. Но січас інтернет вдома восстановлєн, хотя він дідові зараз і не нужен, бо дід уже на роботі, заварив собі кохве і запрошує вас послєдувать його примеру.

Заварили? От, молодці! Приступаєм.

Надя Савченко поступово повертається у звичний режим харчування, її залізний організм відновлює сили. Це харашо. Тюремщики заісківающе доповідають, що ведуть себе з Надєю чемно та предупредітєльно, чутко отзиваючись на її капризи. Що й не удівітєльно – нікому з них не хочеться попасти на сторінки Надіної книжки в качестве отвратітєльного персонажа. Книжку Надіну вони вніматєльно прочитують і таким образом Надя виконує велику просвітницьку місію, несучи українське слово і освіщаючи ним даже темні душі московських тюремщиків. Тюремщики читають і попутно вчать українську мову, надіючись, що вона їм пригодиться, коли прийдеться получать карточки на пітаніє в українській окупаційній адміністрації Москви.

Вопрос обміну Савченко та інших плєнних на захвачених російських спецназівців открито не обсуждається, Хуйло усілєнно робить вид, шо його це не касається. В Хуйла по суті два вихода – ілі йти на обмен, ілі наблюдать потім по тєлєвізору пряму трансляцію з Києва увлєкатєльного судєбного процесу над двома терористами, які виполняли в Україні його прикази. Який із двох позорів вибере для себе Хуйло пока не ясно. Воно пока шо нєрешітєльно либиться і пускає носом бульки. Наблюдаєм.

Тєм временєм, в Ризі сьогодні начинається самміт Восточного партньорства, який, однако пройде без главної регіональної поп-звізди – без бацьки Лукашенка. Бацька оказався нездержаним на язик дуралєєм і накануні самміту шото здуру ляпнув нащот євреїв. Після чого йому в Європі тонко намекнули сидіть вдома та не отсвечівать. Бацька розстроївся, но тут же найшовся, як обратить лімон в лімонад – связався з Хуйлом і вигодно впарив йому під ізвестіє про неучасть в самміті пару ешелонів картошки. Хуйло зраділо, витерло з-під носа бульки і купило картошку, а заодно білоруський хамон і креветки. В общем, все як обично – всі довольні, а платить Хуйло.

Но більше за всіх доволєн уважаємий Пйотр Алєксєєвич, який узнавши, шо бацьки на самміті не буде, тут же щасливо плеснув у долоні та на радощах затягнув: “Щось у горлі деренчить-деренчить!”. Бо кому ж хочеться брати участь в самміті, находясь в тіні мощной фігури картопляного імператора? А так тепер в Ризі несомнєнна звізда самміту – уважаємий Пйотр Алєксєєвич. А всі журналісти ходять за ним, як курчата за квочкою і Пйотр Алєксєєвич в ці хвилини щасливий і привично умнічає про необхідність безвізового режиму, про енергетичну безпеку, про перспективу членства і про прочі банальності. В общем, на самміті уважаємий Пйотр Алєксєєвич у своїй тарілці, можем за нього не переживать.

Тєм временєм Хуйло, купивши в Лукашенка картоплю, созвав правітєльство, щоб похвалиться вигодной сдєлкой. Но побачивши міністра сєльського хазяйства забув, шо хотів сказать і замість того поінтєресувався ходом посєвной ярових. Міністр не поняв вопроса, но довго молов з пустого в порожнє, а Путін зробив вид, шо всьо ясно. Народішко облєгчонно видохнув – єслі царь-батюшка в курсі посєвной, значить сітуаця под контролєм. Ето же не голодающа Америка, де Обама не знає скіки гектаров кукурузи засіяла Алабама, а скільки соляри для посєвной виділено Техасу.

Хуйло провів рассєянним взглядом по ліцам члєнов правітєльства і вдруг побачив Улюкаєва. Та спросив, шо там із Україною та ЄС? Улюкаєв бодро доложив, шо всьо йде харашо, бо єслі раньше Україна і ЄС клали на Росію болт просто так, то тепер кладуть ізисканно – запрошуючи на процедуру укладки болта і російських експертів. “Харашо” – відповіло Хуйло і народішко в очередной раз видохнув облєгчонно. Єслі царю харашо, то й народу буде непогано, щитають широкі слої ватної біомаси.

“А кстаті, – спохватилося Хуйло – шо там з долгами? Коли хунта нам долги верне?”. Сілуанов бекав і мекав, шо кредіт обслужується вроді без замечаній, но вот коварна хунта вроді намекає, шо може й болт положить на це кредітне об’язатєльство. “Как ето?” – отетерів Хуйлуша. А Сілуанов розжував суть рішення Верховнї Ради, яким Пороху дається разрешеніє класть болти на любі боргові об’язатєльства, єслі не хочеться платить. “Ай-яй-яй, какоє нізкоє коварство…” – посокрушалося Хуйло, а в душі сильно зауважало Петра Алєксєєвича. Бо Хуйло німіє от восторга, коли бачить настоящих мастєров кредітних пробросов і боргової болтоукладки.

На сьогодні все, друзі, дідові нада работать, бо за роботу гроші платять. А гроші дідові нужні, шоб оплачувати інтернет, а інтернет дідові нужен, шоб постоянно знаходитися на бойовом посту сільського наблюдатєля. Круг замкнувся, бажаю всім щастя, здоров’я і матеріального благополуччя.

Зберігаєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю і всіх полонених, продовжуєм допомагати Армії, активно займаємся спортом та читаєм repka.club.

І слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас

Свирид Опанасович