Доброго ранку, друзі!
Можете не сумніватися і не щипати себе за ніс – надворі в нас таки п’ятниця. Ура! Оглядаєм колег радісним поглядом, інтересуємся хто чого бажає і заварюємо їм свіжу каву, чи ароматний гарячий чай. Та з приємним чуством зробленої для близьких хорошої справи зручно вмощуємося перед комп’ютерами. І смотрім, шо в нас на пленеті проісходить.
В ростовському Донецьку продовжується долгоіграюща тягомотіна под офіціальною назвою суд над Надєю Савченко. Вчора список будущих узніков Гааги поповнився одинадцятьма іменами нових лжесвідєтєлєй, пополнєніє цього списка продовжиться у понеділок. Надя дивиться на це позоріще російського правосудія звисока і з розумінням, що виконує зараз важливу роль коректора огня міжнародних батарей по лисині одного кремльовського ушльопка, страдающого склонностью до мазохізму. Бо чим довше тягнеться ота тягомотіна, тим сочнєє подзатильники і тим звонче оплєухи, які відвішує Хуйлу міжнародне сообщество.
Американці по ходу окончатєльно просікли, шо уніженія та оскорблєнія вліяють на Хуйла самим інтєресним образом. І рішили поексперіментірувать з подопитним Хуйлом, для чого проводять серію унізітєльних для Хуйла процедур. Цинічно-оскорбітєльний отказ Медведєву в приїзді у США получив продолженіє у виді учорашніх откровеній прес-секретаря Белого дома Джоша Ернеста. Которий презрітєльно улибаясь обозвав Рассєю мелкім регіональним нєдоразуменієм, которе і близько не дотягує до вліятєльності СССР. Поетому і холодна война невозможна, бо яка з Росії сверхдєржава? – презрітєльно хохотнув містер Ернест. Ще й поіронізірував нащот того, шо у велікой Рассєї і союзнічки такіє же велікіє – жалкі ошмйотки Сирії та среднєвековий іранський режим.
Єслі хтось подумав, шо прес-секретар Білого дому говорить просто так, на вітер те, шо йому слина на язик принесе, то ето не так. Ето же не скоморох Хуйла Діма Піськов. Прес-секретар Белого дома артікулірує позицію, виработану аналітіками і стратєгами, которі получають великі зарплати і получають їх не зря. Тому єсть смисл припустити, шо Белий дом рішив усугубить моральні страданія Хуйла, публічно отказавши йому в самом сокровенном – у мрії, шо велікая Амеріка визнає Рассєю тоже велікой. Но Америка не признає. І отвергає сокровенні притязанія Хуйла в самом оскорбітєльном тонє, які вполнє сопоставимі даже не з оплєухой. А із смачним ударом в пах.
Містер Джош Ернест мастєрськи нанєся носком сіяющей штіблєти етот удар по чуствітєльним тестікулам Владіміра Владіміровича, раскланялся перед глядачами і зник за лаштунками. А натомість на авансцену приятно улибаясь вийшов містер Джон Керрі, який у компанії зловісно улибающихся міністрів іностранних дєл Ближнього Востока усівся за комфортний столік і попиває зараз віденську каву. Ожидається прибуття Печальной лошаді, котора должна доложить уважаємой публіке, шо Хуйло забув у Сирії. Шо там буде сумно віщати Печальна лошадь всім заздалегідь понятно і неінтересно. Сільській же аналітиці інтєресно лише то, шо казатиме містер Керрі.
Похоже Хуйло нєсколько перейшов граніци дозволеного, бо не добившись ніякого воєнного успеха в Сирії, вже поглядає глупим поглядом в Ірак, шукаючи, шо би там побомбити. А также возить своїми самальотами оружіє і войска з Ірану в Сирію. Ці усілія призводять лише до одного осязаємого результату – кубок главного врага іслама постєпенно переходить до Росії, позіції США на Бліжнєм Востоке упрочуються, а ряди їхніх союзніков з числа арабських країн становляться плотнєє і прочнєє. В общем, Хуйло уже всіх у доску забодав, Америка довольно улибається. Тому не удівітєльно, єслі сказавши Печальній лошаді шото очінь малоприятне і оскорбітєльне, Керрі вежліво запропонує Лаврову отведать кусочек тортіка “Захер”.
Пока Печальна лошадь намагатиметься понять тайний смисл посланія Керрі, американці через лису голову Хуйлуші, шлють воздушні поцелуї в Білорусь. Доброжелатєльно глянули на Бацьку і в ЄС, та дозволили йому приїхати. Но с условієм, шоб помив руки і почистив туфлі. І вообще, шоб вів себе прілічно. Бацька в кабінеті подскочив од радості, вгатив хокейною клюшкою по люстрі і побіг собирати чумайдани. Готовиться велике западне турне білоруського бацьки, ведущі клуби НХЛ нєрвнічають. Нєрвнічає й Хуйло, який до конца не вірить в уверенія бацьки, шо Білорусь іде на Запад лише для того, шоб помогти Хуйлу із Западом договориться. Шото той Лукашенко слішком хитро улибається.
Все, друзі, нема часу писати більше, мушу бігти по роботі, бо діда ждуть неотложниє дєла.
Зберігаєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю та всіх полонених, продовжуєм допомагати Армії, активно займаємся спортом і читаєм repka.club.
І слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас
