Доброго ранку, друзі!
Ну, нарешті понеділок, країна бадьорими рядами рушила на роботу, і дєдушка сподівається, що всі ви сповнені сил та натхнення. Розпочинаємо трудову вахту під акомпанемент закипаючих чайників і кавоварок та миючи свою любимі чашки, щоб наповнити їх улюбленими ранковими напоями.
“Самолюбіє мнє дороже”, казав колись впертий пристав із “Одесских рассказов” Бабеля, коли резонні громадяни застерігали його не робити херні. Шото подобне наверняка скаже і Хуйло, та решітєльно відхилить предложеніє обміняти двох захоплених у плєн російських спецназовців на Надю Савченко і ще 400 українських громадян. Болєє того, дід сильно сомнєвається, чи вообще Хуйло признає капітана Єрофеєва та сержанта Александрова своїми гражданами. Наверняка Москва тупо вибалушить глазьонки і сдєлає вид, шо вообще не понімає об чом речь. Бо всім же ізвесна установка – военнослужащих РФ в Украине нєт. Отже і ідєя нащот обмена воєнноплєнними, к сожалєнію, десь із разряда антинаукової фантастики.
Бо в Хуйла помимо тупої впертості пристава ще й інстінктівна осторожность Корейки, який не взяв від Бендера 10 тисяч рублів і вообще сдєлав вигляд, шо не понімає, про шо той каже, щоб не признать факт налічія в нього більших грошей. По цій же причині Хуйло не піде на сдєлку з хунтою, бо це означало б для Хуйла признаніє налічія російських войск в Україні. А таковоє признаніє, наряду з останніми откровеніями австралійських слєдоватєлєй нащот російського проісхождєнія Бука, которим збито малазійський Боїнг, слішком тяжоле іспитаніє для расшатанной нервной сістєми старичка Хуйла. Та ще й американці почали явний прессінг, но об етом ніже.
Факт плєнєнія двох признавшихся спецназовцев РФ по любому нада використать в пропагандистській війні, но чи буде це грамотно й розумно зроблено, в діда великі сомнєнія. Хунта за врем’я свого существованія якось не поселила в діда тверду уверенность, що вона здатна дєйствувать тонко і ізобретатєльно. Чому так – це вопрос для цілого дослідження сільської політичноі науки. І це дослідження неодмінно приведе нас до висновку, що в українську політику традиційно йдуть в основному гражданє, яких узагальнюючи можна віднести до категорії “малахольні”. В даному випадку дід каже навіть не про откровенних клоунів, відсоток яких в українській політиці завжди був і буде вищий, ніж в політикумах інших країн. Украінці – народ веселий, тому й клоунів у нас більше, ніж у інших народів. Але навіть політіки, які проходять нібито по розряду “солідні й респектабельні” всі з якоюсь… придур’ю чи шо…. В общем – малахольні.
Історики обожають давати конфліктам разні красіві назви. Тіпа “Війна червоної та білої троянд”, “Війна восьми святих”, або “Війни гвельфів і гібелінів”. Епічний срач між українськими і російськими політіками з непрекращающимся обміном “любезностями” слід в майбутньому називати “битвою малахольних з шизофреніками”. Бо на всякий неумний випад українських політіків, їхні російські опонєнти відповідають з такою зашкалюючою тупостью, шо понєволі починаєш думати: “А наші не такі вже й дурники”. Але нехай не обольщаються – це вони виглядають умними лише в сравнєнії з откровенними ідіотами із Госдури РФ. На фоні ж іноземних політіків, а особенно на тлі широких мас українських громадян, наші політіки – хлопчики в коротких штанцях і з короткими рефлексами. Які не в состоянії вибудовувати багатоходові комбінації, навіть коли в них на руках хороші карти. І як тільки приходить крупний козир тут же гупають його на мелку шестьорку.
В послєднє врем’я, поскольку Сірожа Глазьєв откровенно здувся і нічого нового не продуцірує, дід з естетичною насолодою спостерігає за таким дєятєлєм, як Пушков. Ото отой, шо отвічає в Госдурі за международні діла і в якого доця в Лондоні работає в Раші тудей. Так от отой Пушков ляпнув учора у твіттері, шо Росія може предложить Западу більше, чим Україна. Він тіпа розсматрює світ як великий базар, Росія й Україна мають на тому базарі свої павільони, а покупатєль Запад сумно бродить по базару і чогось остановився коло українського лотка, шото там розглядаючи. І тут в алой косоворотке зазивала Пушков із російського павільона, починає репетувать, прівлєкая вніманіє багатого Запада: “К нам ідітє! У нас ікра і сьомга! А у хохлов только сало і конфронтація с Россієй”. В общем, шизофренія і раздвоєнность сознанія в товаріща Пушкова діагностуються абсолютно чітко. Во-первих потому, шо Росія не продавець, а преступнік. І задача Запада не купить шото в Росії, а наказать її по всєй строгості і заставить вернуть украдене. Для восстановлєнія мірового порядка. А во-вторих, постоянні ревниві попитки порівнювати себе з іншими країнами, є явним признаком, шо в Росії помимо шизофренії наліцо глубокий комплєкс меншовартості. Шизофренічні комплекси мають тенденцію прогресувати і єслі раньше вони себе більше із Америкою сравнювали, тепер уже з Україною. А скоро з пеной у рта доказуватимуть, шо Росія – не Зімбабве.
Дід якось раньше вже писав, шо досить тривалий період фарту, який переживала ведомая Хуйлом Росія, закінчився 25 мая 2014 года в Мінську. В цей день збірна Росії з хокею стала чемпіоном світу і тоді дід твердо сказав, шо це останній успех РФ на міжнародній арені. І тепер ні в політиці, ні в економіці, ні у спорті Росії удачі вже не буде. Фарт ісчерпан, Хуйло смикаючи Бога за бороду переусєрдствував. Вчора Хуйло во всєуслишаніє заявив, шо лічно дивитиметься трансляцію фіналу Канада – Росія з Праги, а дід інфернально ухмильнувся і спокійно ліг спати. Будучи абсолютно переконаний, шо Канада переможе Росію, при чому з унізітєльним рахунком. Накануні дід даже хотів спорити з друзями, але ніхто спорити не хотів, бо всі дідові друзі були тієї ж думки – Росія буде розгромлена. Ранком дивимся – 6:1 на користь Канади. шо і требувалось доказать.
Шутки шутками, а хокей не раз відігравав серйозну роль у приведенні міроощущенія росіян в гармонію з ефіром світовим. Коли збірна СССР побеждала, совецьке руководство впадало в амбіцію і лізло в якіто умопомрачітєльні авантюри. А коли радянські хокеїсти вигрібали, то і Брежнєв з політбюро вели себе болєє-менєє вменяємо. Дід припоминає кінець 60-х початок 70-х років минулого століття, коли хокей окончатєльно політізірувався і тоді горді чехи, ображені на Москву за подавлення у 1968 році Празької весни, жартували: “Ето вам не Даманский. Ето Нєдоманскій!”. Натякаючи одразу на два неприятні Москві остоятєльства: на програш СССР у конфлікті з Китаєм за острів Даманський у 1969 році і на легендарного бомбардира чеської хокейної дружини Вацлава Недоманського. Який громив радянську збірну із страшними рахунками. В общем, учора в тій же Празі случилося те, що й мало случиться і дід шле всім своїм читачам із далекої Канади щирі вітання з нагоди славної перемоги канадійської дружини. Та ще й одержаної в принциповому двобої.
А перевозбуждьонна російська ватна біомаса во главе з Главним Ватніком Всєя Гнусі Хуйлом Б.Б. іспитала унізітєльне огорченіє і холодний хокейний душ самоуверенності Хуйлу не добавить. Єдине, шо їх тішить – предидуща перемога над збірною США із рахунком 4:0. Но діло в том, шо для американців хокей ніколи не був особо важним фактором міжнародної політіки, американці можуть даже не особо помітити цього собитія. Прагматичних американців третє місце на хокейному мундіалі не волнує, вони ведуть намного болєє захватующу ігру проти Хуйла, постєпенно втягуючи його в переговорний процес і сьогодні в Москві свої інтриги плестиме дєвушка Вікторія Нуланд. В послєднє врем’я вона, сердешна, особенно актівно мотається на мітлі між Вашингтоном і Києвом, а 12 травня даже сопровождала Керрі під час його візиту в Сочі. Примечатєльно, шо отой візит госсєкретаря США в Сочі був російською пропагандою превратно істолкован, як сдача Америки на милость Хуйла, бо американці відітє лі ізнємогають від санкцій і умоляють про пощаду. Бу-га-га!
На самом дєлє, як дід собі думає з позиції сільського наблюдатєля, американці пошли в разведку боєм, щоб прощупать наскільки клієнт созрел, шоб переходити до слєдующих шагов по дорожке, ведущей Хуйлушу на бойню. І тут важно, шоб Хуйло не брикався і не сопротівлявся. Корів перед забоєм тоже стараються не нервувати, а досвідчені колії їх даже ніжно чешуть між рогами. Ми бачим як американська діпломатія поступово окутує Хуйла вніманієм, постєпенно втягуючи його в разні формати переговоров, пока шо полу-подковйорних, а в будущем і публічних. Цель переговоров – не торг із Хуйлом. Торгуваться з Хуйлом ніхто не собирається, хотя би тому, шо Хуйло нєдоговороспособен і йому давно ніхто не вірить. Цель – надьожна фіксація Хуйла, шоб воно не брикалося. А ітог все рівно нєізбежен – Хуйло рано чи пізно склєїть ласти, його преступноє государство потерпить неминучих крах.
І тут дуже важно, шоб Хуйло не откинув копита преждєвременно. Бо єслі би, наприклад, Гітлєр помер, чи глупо загинув у 1942 році, то Германія би все-одно потєрпела крах і тоже скоріше за все в 1945 році. Ну, може в 1944-му. Однако, в такому случаї німці б винуватили в поразці тупіц Герінга й Гімлєра і казали б, шо от єслі би геній Гітлєр був живий, то Германія б перемогла. Ні, не перемогла б і ми це точно знаємо, бо Історія передбачливо вберегла Гітлєра і дбайливо довела його до логічного фіналу, який случився 30 квітня 1945 року. Точно так само важно, шоб і Хуйлуша персонально й самолічно довів свою страну до ручки, шоб ні в кого не виникло спокуси потом казати: “От єсліби Владімір Влідімірович був жив, тагда канєшно да…”. Хуйлу предначертано стать могильщиком російської імперії от нехай продовжує копати їй могилу і не вздумає подохнуть преждєвременно.
А кстаті, нащот американських фінтов вокруг Хуйла, дід з огорченієм спостерігає, як нєкоторі, даже казалось би неглупі українські журналісти із солідних ізданій понаписували за вихідні разної пурги, слово в слово повторюючи байки із кремльовських пропагандистських кухонь. В стилі: “Амеріка здулася і Америка Україну кинула”. – Гражданє – обращається дід до тих журналістів – хватить молоть чепуху. – Ви шо, всірйоз щитаєте, шо ковбой спасує перед коровою лише тому, шо та корова час від часу піднімає хвіст?”. Дід не бере в руки лома лише надіючись, шо не все у тих журнілістів потєряно і вони просто стомилися. Ото нехай беруть отпуска за свій рахунок і желатєльно на все літо. А восени нехай повертаються до роботи, свіжі і бадьорі. Бо пишуть всяку муть, прямо стидно читати. А російські пропагандони радуються.
Нафтоаферісти, як дід бачить, всі до одного якісь сексуально озабочені і всьо врем’я упражняються в красівих цифрах. Зранку дід даже стидліво почрвонів, побачивши 66,96 долларов за бочку БРЕНТа. Єслі вже в отих аферістів така бурна еротична фантазія, то нехай хотя би інші цифри попробують. Например 33,33. І тоді дідові не прийдеться тягнутися рукою за ломом.
Зберігаєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю і всіх полонених, продовжуєм допомагати Армії, активно займаємся спортом та читаєм repka.club.
І слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас
