Про шкоду сліпого обожнювання

“Поплачь о нем, пока он живой.

Люби его таким, какой он есть”. (с)

Одна дівчинка, учениця молодших класів, обожнювала, боготворила директора школи – суворого, справедливого і красивого чоловіка.

Одного разу вона випадково побачила, що він, як простий смертний… ішов до туалету. Дівчинка відчула моральний шок. Обожнюванню прийшов кінець.

Одна жінка, педагог, врятувала від “поганої стежки” свою юну ученицю, прищепила їй любов до України, літератури, культури і всього прекрасного. У дівчини все склалося добре, дружба між вихователькою і вихованкою тривала довгі роки.
Коли почалася війна, дівчина зреклася своєї вчительки – через… нариси, які та писала з фронту. У цих нарисах герої-фронтовики поставали звичайними людьми, які іноді не дуже вишукано жартують, можуть брутально лаятись, а іноді й випивати.
Дівчина виявилася неготовою до цієї правди і не пробачила її своїй вчительці. Вона хотіла бачити фронтовиків янголами з білосніжними крильцями – і ніяк інакше.

Друзі! Зрозумійте, що ми, добровольці – звичайні люди. Більше того, ми всі – не лише патріоти, але й авантюристи, а серед авантюристів підвищений відсоток людей, схильних до небездоганних речей.

Ми ходимо в туалет. Багато хто з нас лається матом. У нас трапляються порушення дисципліни – в тому числі і дуже серйозні, такі як пиятика та крадіжки. За це хтось регулярно сидить під замком на гауптвахті, а потім або, усвідомивши свою провину, повертається до служби, або виганяється назавжди. Під нашою маркою орудує сила-силенна банд, які займаються “віджимом”. Іноді ми з огидою дізнаємося, що у “віджимах” замішані і окремі патріоти – в тому числі і ті, які були на Майдані і потім героїчно воювали.

В моєму підрозділі на півсотні прекрасних хлопців завівся один наркоман, який вкрав у всіх бійців знеболювальне з аптечок. Ми його так і не вирахували – але після того, як кількох порушників дисципліни відправили додому, крадіжки припинилися.

Звичайно, ми не сидимо склавши руки, а ведемо роботу, щоб цього всього не було, щоб була сувора дисципліна і бездоганна репутація. Як кожна реальна робота, вона не буває на 100% ефективною. Але прогрес, безумовно, є.

А також, крім цього – ми з липня минулого року тримали Піски. Ми воювали в ДАП. Ми допомогли армійцям взяти і утримати не один населений пункт Донбасу. Ми втратили кілька десятків людей убитими.
Нас порівняно небагато і ми недостатньо озброєні, але наш бойовий дух вже майже рік цементує армійські підрозділи – настільки, що їхні командири досі регулярно телефонують нашим і просять прислати на позицію хоча б кількох правосєків.

Наші медики – Госпітальєри на чолі з Яною Зінкевич врятували сотні поранених бійців на Донеччині і Луганщині. Кожен з них – це людське життя, це чийсь син, брат, батько, чоловік, який би помер, якби не наші хлопці й дівчата.

Не треба нас сліпо обожнювати! Не треба у кожному коментарі писати, які ми святі герої. Не треба називати Яну “рівненським янголом” – вона не янгол, вона жорсткий, вольовий і ефективний менеджер, на плечах якого таке колосальне навантаження, з яким би не впорались 90% дорослих і досвідчених чоловіків – а їй лише 19.

Любіть нас такими, якими ми є насправді. З усім нашим героїзмом і всіма нашими проблемами. Інакше вам доведуть, що ми, виявляється, ходимо до туалету і лаємось матом, і ви виявитесь не готовими до цієї правди. І дуже швидко з палких прихильників перетворитесь на таких самих палких “викривателів”.

Я розумію, що те, що я зараз пишу, викличе внутрішній спротив у багатьох людей, яким подавай або чорне, або біле.
Але все-таки сподіваюся на людський розум і на те, що правда має бути сильнішою за лубок.

Я розумію також, що багатьом хочеться, щоб все було по законах, правилах і інструкціях. Щоб державу від зовнішнього ворога захищала армія, а всі злочини розслідувала міліція. Але коли виявляється, що уповноважені на певні дії структури з тієї або іншої причини не справляються зі своїми обов’язками – ці обов’язки перебирають на себе об’єднання громадян. Ці громадяни не святі, не ідеальні. У їхньому середовищі трапляються чвари, помилки і зловживання. Але альтернатива – втратити державу. Іде війна. Обирайте.

Олена Білозерська