Я знав рівно одного закарпатського автономіста та русинського сепаратиста. Автономіста-сепаратиста звали Вася.
Вася був золотий медаліст і кончєний дебіл. Так часто буває в школах де атестат продають по знайомству і за свиню.
Вася вчився в престижному вузі, на першому курсі писав деканат через “и” та вчив англійську з нуля. В атестаті з української та англійської у Васька стояло “відмінно”. Дикого цигансько-мадярського сленгу, котрим він пробував контактувати зі світом не розумів ніхто, крім професора Петровича.
– Ху*ню мелете, шановний – казав Петрович і ліпив Васі двояки.
Інші прєподи жаліли відстале дитя природи та свої нерви. Тому на всіх заліках Вася отримував зачьот автоматом.
На другому курсі Васю упіймали в міському парку за відсосом симпатичному солдатику, на третьому він заповзявсь тероризувати продавчиню Олю. Оля була симпатична, гостра на язик і чимось не вгодила гордому джигіту. Васілій оголосив нахабній дівиці фекальну вендетту і шість ночей підряд залишав у неї під дверима чималеньку купу. На сьому ніч Васю упіймав за тим ділом олін ухажор Міша. Міша був грубий і невихований хуліган, тому довго тикав нещасного сепара мармизою в його власний анальний шоколад і кричав “уб’ю сука, дебіл”.
А на п’ятому курсі батьки купили Васі четвірку на випускному екзамені. Нащот цього факту в курсі були майже всі – від професора до самих лінивих одногрупників. Але тут Вася рішив повчитися, вперше в житті розгорнув підручника і заходився надолужувати втрачене за п’ять років.
Васю шпиняли. Васю підганяли. По Васю заходив аспірант Віктор Петрович та кликав його до професора на здачу. Вася кивав, кричав “осьо, зараз”, та продирався через зарості незнайомих термінів та недоступних наук.
Вася пішов здавати останнім. Двома хвилинами раніше до екзаменаційного кабінету зайшов ректор і приєднався до комісії. Ректор був не в курсі і не в долі.
Через 20 хвилин уся група мала змогу насолодитися чарівним видовищем. Широким університетським коридором похнюплено чимчикували професор з Васьою. Вася шумів, розмахував руками і вимагав повернути хабаря. Професор сердився.
– Ви, Василю Петровичу, даруйте, охуїли. Я вас скільки раз викликав, поки ректора не було? правильно, три. Шо ви за ті дві години вивчити збирались? назви глав? Нічо не верну, радійте що три поставив. Я йому одне додаткове, я йому друге, а він “Бееее”. Хоч як наш предмет називається пам’ятаєте? Ні не так. Хуйню мелете, шановний. І вчіть українську, в мене від вашого арго голова болить.
Васю я бачив місяць тому. Він виступає за русинську державу і відокремлення від України.
І це все, що вам треба знати про русинських сепаратистів.
