Політв'язень Станіслав Клих ніколи не брав участі у бойових діях проти Росії

0
89

Панове посадовці! 

Подана мною нижче інформація є такою, що відповідає дійсності, а причиною добровільного надання свідчень є прагнення надати суду докази, які спростовують упереджено висунуте обвинувачення стосовно мого знайомого Клиха Станіслава Романовича.
Нещодавно, українські засоби масової інформації поширили звістку про передачу Слідчим Комітетом Російської Федерації до суду матеріалів кримінальної справи стосовно громадян України Клиха Станіслава Романовича та Карпюка Миколи Андроновича, яких звинувачують в убивствах російських військовослужбовців. У зв`язку з тим, що висунуті обвинувачення є тяжкими, а також такими, що не відповідають дійсності, почуваюсь зобов`язаним повідомити таке:
1) З Клихом Станіславом Романовичем, я познайомився навесні, або влітку 1991-го року. Стверджую, що в період від нашого знайомства аж до літа 1998-го року, я регулярно підтримував з ним не дружні, але приятельські стосунки. Інформую Слідчий Комітет та суд, що Клих Станіслав Романович цікавився історією, етнополітикою, молодечими рухами та несистемними патріотичними й навіть націоналістичними організаціями та партіями, російськими зокрема. З нашого спілкування мені відомо, що його предки зазнали репресій від тоталітарного комуністичного режиму. Водночас Клих Станіслав Романович ніколи не сповідував примітивно-ксенофобських переконань і поглядів, і ніколи не був прихильником силового вирішення спірних питань. Вважаю за доцільне повідомити, що у вказаний період (1991-98рр.) наші побутові зустрічі були досить частими, і Клих Станіслав Романович нікуди на тривалий час за межі України не виїжджав.
2) Мені відомо, що Клих Станіслав Романович починаючи з 1994-го року часто відвідував Москву й Ленінград (згодом Санкт-Петербург), де знайомився з діячами російських правих організацій та партій. Знайомство з ними накладало відбиток і на його світосприйняття та світогляд. З Москви та Санкт-Петербургу Клих неодноразово привозив російську націоналістичну літературу й поширював її серед своїх знайомих. Цей факт неодноразово ставав причиною звинувачень його з боку активістів українських націоналістичних середовищ у проросійських поглядах й співпраці з російськими шовіністами і навіть спецслужбами.
3) Улітку 1995-го року, на запрошення Клиха Станіслава Романовича до Києва приїздили і зупинялись у нього в помешканні тогочасні активісти російських націоналістичних середовищ Дмитро Кочетков (колишній редактор газети “Русский Порядок”) з Москви, Вадим Кузьмін з Санкт-Перебурга та інші. На пропозицію Клиха я особисто мав з ними зустрічі, у часі яких ми спілкувалися на історичні, політичні й цивільні теми.
Стверджую, що обговорюючи тогочасні бойові дії на території Чечні, ми всі були одностайними в тім, що рацію в тій війні має Російська Федерація, оскільки веде війну з озлобленими й провокованими зовнішніми потугами релігійними фанатиками-ісламістами. Пригадую навіть такий випадок. Прогулюючись катером по Дніпру, Клих Станіслав Романович замовив у бармена який обслуговував відпочиваючих включити пісню гурту “Любе” й через мікрофон оголосив тост “За перемогу російської армії над брудними й смердючими чеченцями”. Стверджую, що переважна більшість присутніх на катері поставились прихильно до його тосту й підтримали його аплодисментами. Водночас, вважаю за доцільне ще раз нагадати, що Клих Станіслав Романович ніколи не стояв на примітивних ксенофобських засадах. Пригадую, що серед його знайомих, які його відвідували був і активіст РНЕ на ім`я Альберт, котрий був напівтатарином. Окрім того, серед його київських знайомих також були особи східного походження, і він з усіма знаходив спільну мову.
4) Згадані мною Вадим Кузьмін, Дмитро Кочетков, Альберт, ще особи імена яких я вже не пригадаю, відвідували Клиха в Києві неодноразово. Мені відомо, що й Станіслав Клих, неодноразово відвідував і їх у Москві та Санкт-Петербурзі.
5) Повідомляю суду, що в спілкуванні зі мною, Клих Станіслав Романович був досить відвертим, і я жодного разу не чув від нього зізнань про те, що він взагалі брав десь (і в Чечні зокрема) участь в бойових діях.
6) Восени 2008-го року разом з Клихом Станіславом Романовичем я вперше в житті відвідав Москву, де мав нагоду познайомитись з керівником однієї з російських націоналістичних партій Войцинським. Той факт, що Клих Станіслав Романович спілкувався саме з представниками російських правих середовищ, доводить, що його симпатії та переконання ніколи не були на боці терористичних угруповань.
7) У червні 2009-го року я, Клих Станіслав Романович та громадська активістка Оксана Шкода (нині, з причин незгоди з політичним устроєм України емігрувала до Москви) зорганізували конференцію для журналістів, у часі якої захищали право осетинського народу самостійно, без втручання шовіністичних кіл Грузії, визначати своє майбутнє. Нам було відомо про ту підтримку, яку надавала Росія осетинському народові в часі того збройного конфлікту, було відомо про неприхильність до Росії тогочасного президента, але ми свідомо стали на захист народу, який зазнавав утисків і стосовно якого грузинською владою здійснювалась злочинна політика асиміляції.

Вважаю, що ці факти свідчать на користь того, що Клих Станіслав Романович не належав до числа русофобів і ніколи не ставив за мету нищити росіян.
Ці свідчення прошу долучити до матеріалів судового розгляду й дослідити в часі розгляду справи по суті. Окрім того, інформую, що в разі необхідності, готовий в присутності працівників російського посольства в Україні надати ці свідчення повторно, а в часі судового розгляду справи по суті з використанням засобів відеозв`язку.
Вахній Олесь 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here