На виборах у Чорногорії правляча партія програла і тепер коаліцію сформують проросійські сили, ті самі, які за зняття санкцій з РФ, перегляд стосунків із Заходом та прихильники яких часом виходять із сербськими прапорами бити тих, хто виходить із чорногорськими.
Беззмінний лідер Чорногорії і її фактичний творець в сучасному вигляді Міло Джуканович, який правив країною 30 років ще до проголошення незалежності в 2006 йде з посади. Що важливо тут побачити для нас?
Те, що жоден сивочолий і мудрий вождь не замінить собою прекрасно функціонуючих (або хоча б посередньо, але робочих) інститутів. І державна незалежність Чорногорії зараз під загрозою, бо увесь цей час її захищав один лише Джуканович і його оточення, а не сформована вертикаль, суди, спецслужби, еліти і різні, навіть опозиційні партії. Ніяка мудра голова не замінить шлункового тракту, тому національні проекти завжди мають бути чимось більшим за персональні.
Феєричний результат в 73% на виборах дав серйозне розбалансування на користь прихованих і відкритих повноважень президента і його оточення. Що це є? Те саме, замість дієвих інститутів, груп людей з різними інтересами, які діють в одних рамках ми отримуємо єдиного мудрого і поки не сивочолого, який мусить їх замінити. І в цьому в реальності і може полягати стратегія РФ щодо Заходу, в яку ми прекрасно вписуємося.
Поставити проросійського президента в Україні нелегко. Що для цього треба робити? Усувати перепони. Тому раптом ми бачимо як Офіс президента знищує інститути які будувалися без нього: очільника ГУР який міг спокійно говорити від свого імені зі США знімають і замінюють на 34-річного полковника без дипломатичного досвіду, який ще три роки тому був лише майором. Сепаратиста звісно на таку посаду не поставиш, а ось людину яка замість складних комунікацій із іншими країнами буде робити просто видовищні спецоперації на фронті – можна. І на виході певний італійський страйк, навіть з підірваними в машинах російськими офіцерами, але без системної комунікації із партнерами.
Судова система якось з горем навпіл очищувалася протягом 2014-19 років. Що тут робить наш сонцесяйний офіс? Оголошує нову судову реформу, аби самостійно атестувати, хто годиться в судді, а хто ні. КСУ скасовує 375 статтю, яка усувала суддів орбіти впливу Портнова з системи. Теж такий собі саботажик інституцій. І РФ має і з цього так само зиск: де не було можливості заходити з триколором, там просто знищують здатність до опору.
І Україна, на жаль, тут не виключення. В Республіканській партії США досить погані дзвіночки з оточення Джуліані, який так і норовить взяти від росіян чергову дезу в свій блог. На останній Республіканській конференції усе обійшлося без консультацій з впливовими консервативними аналітичними центрами аля Heritage Foundation або Cato Institute. Зате було багато акцентів на низовий активізм, на хлопця 17 років якого за праві погляди загнобили в соцмережах і інші досить емоційні речі. Тим часом, щось дуже подібне раніше сталося і з Демократичною партією: істеблішмент посунули активісти, і тепер партійні бонзи мають викрикувати гасла замість того, аби діяти в рамках правил складного інституту яким і має бути одна з двох найбільших партій США.
Профанація роботи інститутів річ яка є і в США, і єдина системна точка тут поки один лише Пентагон. Сигнали звідти, на відміну від того до відбувається в партіях чи в Білому домі, напрочуд конструктивні.
Так, Росія звісно могла би до таких складних речей ніколи не додуматися, та тут і не потрібні колосальні кошти аби зупинити гру на столі або значно її сповільнити. Просте спонсування двох невеликих радикальних партій – Die Linke і AFD в Німеччині призвело до колосальних політичних наслідків і втрати стабільності. Тепер велика ХДС самостійно не можуть сформувати праву коаліцію, а велика СДПН – ліву, і мусять кооперуватися між собою утворюючи неприродні політичні об’єднання. Наслідок – радикальні партії ростуть в опозиції, дві великих партії істеблішменту тануть при владі.
Колись у Дугіна в книзі “Философия политики” я прочитав про стратегію керованого хаосу. Мені усе це здалося дуже фантастичним, якимось абсолютно відірваним. Бо читав я це задовго до подій, які змусили мене зробити абсолютно інші висновки.
