Онода Хіроо (1922-2014 рр.) — японський військовий, молодший лейтенант розвідки Імператорської армії Японії.
Навчався у армійському училищі Накано, що готувало спеціалістів з партизанської війни. Брав участь у Війні на Тихому океані з 1944 року.
15 серпня 1945 року Японія підписала акт капітуляції, але молодший лейтенант Онода розцінив ці документи як ворожу пропаганду і продовжив боротьбу проти США до 1974 року.
Протягом 30 років перебування у джунглях Лубангу Онода адаптувався до місцевих умов, вів кочовий спосіб життя, збирав інформацію про противника і події у світі, а також здійснював ряд нападів на філіппінське населення. Розвідник харчувався сушеним м’ясом диких буйволів, що були впольовані ним самим, а також плодами пальм, переважно кокосів.
Зі своїми підлеглими Онода здійснив понад сто нападів на американську радарну базу, філіппінських посадовців, поліцію і селян. В ході цих операцій було убито 30 і важко поранено понад 100 військових і цивільних осіб.
20 лютого 1974 року молодий японський мандрівник Судзукі Норіо випадково знайшов Оноду у джунглях Лубангу. Судзукі намагався схилити його до повернення на батьківщину, розповідаючи про кінець війни, поразку японців і сучасне процвітання Японії.
Проте Онода відмовлявся, пояснюючи, що не може покинути місце служби, бо немає на це дозволу свого старшого офіцера. Судзукі повернувся до Японії сам, але привіз фотографії японського розвідника, які викликали фурор у японських засобах масової інформації.
Японський уряд терміново зв’язався із Таніґуті Йосімі, колишнім майором Імперської армії Японії і командиром Оноди, який після закінчення війни працював у книгарні. 9 березня 1974 року Таніґуті прибув до Лубангу, вийшов на зв’язок з Онодою і оголосив йому наступний наказ:
“1. Згідно з наказом Його Величності, усі військові підрозділи звільняються від виконання бойових операцій.
2. Згідно з наказом № 2003 про бойові операції «А», особлива група Генерального штабу 14 армії звільняється від виконання усіх операцій.
3. Усі підрозділи і особи, які підпорядковуються особливій групі Генерального штабу 14 армії, повинні негайно припинити бої та маневри, і перейти під командування найближчих вищих офіцерів. Якщо це неможливо, вони повинні безпосередньо зв’язатися з армією США або арміями їхніх союзників і слідувати їхнім інструкціям.
Командир особливої групи Генерального штабу 14 армії Таніґуті Йосімі”.
10 березня 1974 року Онода здався філіппінським військам. Він був одягнений у військову форму і мав при собі японський меч, справну гвинтівку “Арисака 99”, 500 набоїв до неї і декілька ручних гранат. Японець передав свій меч командиру бази на знак капітуляції і був готовий до страти. Проте командир повернув йому зброю, назвавши його «взірцем армійської вірності».
Після повернення Оноди до Японії до нього була прикута увага усіх засобів інформації країни. Ще в аеропорту Онода тричі виголосив імперське вітання: «Слава Його величності Імператору!».
В якості привітання з поверненням Кабінет Міністрів Японії дарував Оноді 1 мільйон єн, проте Онода пожертвував усю суму для вшанування душ загиблих воїнів, які полягли за Японію у 19 — 20 століттях.
Комуністи і соціал-демократи розпочали кампанію цькування Оноди, як “привида мілітаризму”. Через це Онода вирішив полишити батьківщину. У квітні 1975 року, слідом за своїм старшим братом, він переїхав на проживання до Бразилії, де з кінця 19 століття існувала велика японська діаспора. Через рік Онода одружився і став займатися скотарством. Протягом 10 років йому вдалося створити ранчо площею у 1200 гектарів на 1800 голів рогатої худоби.
У 1984 році Онода повернувся до Японії і заснував громадську організацію «Школа природи» для виховання здорового молодого покоління. Оноду турбувала психічна деградація і криміналізація японської молоді, тому він вирішив допомогти їй, реалізовуюючи досвід, який набув у джунглях Лубангу. Головним завданням новоствореної організації він бачив соціалізацію юнацтва через пізнання природи. Від 1984 року під керівництвом Оноди школа щорічно проводила літні табори для дітей і їхніх батьків по всій Японії, організовувала поміч дітям-інвалідам, проводила наукові конференції, присвячені вихованню. За успішну роботу з молоддю у листопаді 1999 року Онода був нагороджений премією в галузі соціального виховання міністра культури, освіти і спорту Японії. Крім цього, у червні 2000 року він працював лектором Університету Хокуріку, а у квітні 2001 року лектором Університету Такусьоку.
Незважаючи на похилий вік, Онода продовжує вести справи у Японії і Бразилії, періодично відвідуючи обидві країни. Він є членом таких право-центристських громадських організацій як Національна рада захисту Японії і Японська Рада.
Онода — автор декількох монографій і книг, присвячених його 30-річному перебуванню на Філіппінах, а також питанням Другої світової війни. Він виступає за збереження традиційних японських цінностей у сім’ї, бізнесі і політиці.
