Поки весь світ бере участь у жалобних заходах 8 травня і вшановує мільйони жертв наймасштабнішої і найкривавішої трагедії в історії людства – Другої світової війни, росіяни готуються до «свята» 9 травня із закликами знову дійти до Берліна.
На жаль, для найближчих сусідів Росії погрози цілком реальні. Саме 9 травня 2014 року українські воїни вперше прийняли бій російських найманців у Маріуполі. Тоді загинуло 6 наших хлопців. Відтоді для України ця дата має новий трагічний сенс.
Саме тому ми збираємо громадську акцію «Український безсмертний полк» 9 травня о 10.00 на Софійській площі. Учасники йтимуть колоною з портретами бійців, які загинули на Донбасі. Будемо молитися за перемогу України і справедливий мир.
Проросійські сили намагаються всіляко політизувати спогади про Другу світову війну, про перемогу над нацизмом. Їхня спроба провести 9 травня сепаратистські шабаші в дійсності не має нічого спільного із вшануванням 10 мільйонів загиблих українців, а навпаки – є знущанням над ними.
Прикро те, що апелюючи до патріотизму, декотрі люди закликають не шанувати ветеранів Другої світової війни. Не усвідомлюючи, що ці люди, яких лишилось так мало, воювали не “за Родину! За Сталина!”, а за свій дім, за свої родини. Що ці люди ризикували життям, здоров’ям і свободою, воювали із нацистським режимом, з яким боровся увесь цивілізований світ. Вішати на цих дідусів і бабусь злочини сталінського терору – абсолютне безглуздя. Зрештою, багато фронтовиків самі постраждали від репресивної машини Сталіна у повоєнні роки.
Так само, як і українці, які воювали з нацизмом у складі Української Повстанської Армії. В силу багатьох історичних обставин, багаторічного вичорнення УПА радянською і російською пропагандою, процес примирення українців, які воювали в різних арміях – досить важкий і болючий. Та коли бачиш, як ветерани-червоноармійці тиснуть руки ветеранам-упівцям – серце сповнюється радістю. Вони зі схилу прожитих літ знаходять мудрість розуміти, що Україна в нас одна. А горе-політики і далі собачаться між собою, поливаючи брудом то ветеранів УПА, то червоноармійців.
Замість пошуку політичних дивідендів треба і словом, і ділом шанувати ветеранів Другої світової російсько-української війни на Донбасі. Всіх, хто вважає так само, чекаю завтра на Софійській площі.
P.S. Два роки тому помер ветеран-танкіст, знаменитий лікар Іон Деген, який, на мою думку, написав найкращий вірш про Другу світову. У 2015 Деген був у Москві, де йому задали провокаційне питання щодо України, на що він відповів, що це його Батьківщина і не шанувати він її не може. А про війну Деген написав у 1944 році пронизливо до кісток:
Мой товарищ, в смертельной агонии
Не зови понапрасну друзей.
Дай-ка лучше согрею ладони я
Над дымящейся кровью твоей.
Ты не плачь, не стони, ты не маленький,
Ты не ранен, ты просто убит.
Дай на память сниму с тебя валенки.
Нам ещё наступать предстоит.
