Після Майдану наша влада вже боїться прямо і безсоромно нехтувати думкою українського суспільства, як це робив Янукович і його Кабмін і адміністрація президента. Доходило до того, що зарозумілий прем’єр Азаров просто публічно посилав всю Україну куди подалі. Прикладів, зарозумілості, нахабства, розбою, шантажу і диктату режиму особистої влади Януковича було багато.
Зараз, сбившись в щільний клубок…наша верхівка діє більш хитро і нахабно. Вони не визнають за собою провини, не каються або йдуть у відставку, у випадку викриття або провалів роботи. Вони вичікують, коли спаде хвиля інтересу чи незадоволення, паралельно пускають величезний вал брехні через керований інтернет і ЗМІ, і відволікають увагу від свого ганебного або злочинної поведінки. До речі, сьогоднішня верхівка української влади, звичайно, розумніші, хитріші Януковича і зуміла зробити необхідні висновки з історії його успіху і падіння. Але всього цього вони швидко навчилися…у Путіна. І якщо Янукович та його оточення відкрито ненавиділи і боялися українського суспільство, наша сьогоднішня влада вже нікого і нічого не боїться. Але вона чудово усвідомлює, що українці не люблять і не довіряють нинішній владі.
У свою чергу, наші правителі і не збираються з нами церемонитися і, тим більше довіряти нам,- ні реформи, ні майбутнє, ні владу, ні власність країни.
Раз в інтернеті та ЗМІ з’явилася інформація про жахливі фінансових зловживаннях, наприклад, глави адміністрації президента Порошенко Ложкіна (укриття від податків) , інформація про міністра МВС Авакова (таємний висновок 40 млн. доларів в офшори ), то слід чекати від правлячої групи якихось відволікань суспільства, витівок і маневрів, які їм підказують професійні спін–доктора. Це може бути що завгодно: гучні відставки, відкриття кримінальної справи, стрілянина, вибухи гранат, скандальна інформація про політиків, демонстративні піар–арешти, чергові божевільні конституційні ініціативи, псевдореформи, імітація гострого особистісного конфлікту між відомими політиками, різке посилення боротьби за мир на Донбасі чи міфічні міжнародні успіхи і т. д. і т. п.
Правлячій верхівці дуже важливо, щоб громадськість не вимагала відповідальності за розкриті махінації і не встигла зробити негативні висновки, «а там, хоч потоп», — як любив повторювати, в таких випадках, французький король Людовик. Потрапивши в скандал, влада не збирається здаватися і тим більше нести відповідальність за свої гріхи. Вона обов’язково що-небудь придумає. Нашій владній верхівці важливо, щоб скандальні викриття як можна швидше пішли в тінь і замінені чимось дрібним, миттєвим, але гучним. Щоб вони були витіснені з порядку денного країни черговою порцією демагогії.
Тому, з почуттям глибокої скорботи і відрази, слід визнати, що, за короткий час, наша верхівка влади, з одного боку, накопичила величезний досвід тіньового перерозподілу власності і масштабної крадіжки. З іншого боку, а вона на повну котушку експлуатує образ і «повітря Майдану». Дуже швидко навчилася використовувати патріотичну демагогію і, відповідно, страшилку «Путін» в боротьбі з активною, критичною частиною населення країни , яке ніяк не хоче забути цінності та ідеали Революції гідності і гордості українця за Україну, і України — за своїх громадян. Війна з Росією, для нашої верхівки, виявилася « вічним двигуном», що дозволяє їй цілодобово збагачуватися, дурити народ і зміцнювати своє положення. І з кожним роком з цього безглуздого становища», в яке потрапила Україна, буде вибратися все важче і важче.
Наші шанси на Реформацію стрімко зникають і слабнуть. Україна досить швидко, несподівано для себе і міжнародного співтовариства, виявилася затиснутою між «Чужим» (наша влада) і «Хижаком» (Путіним). Але головне, навіть не корупція і не віртуозні способи догляду наших політиків влади від суспільно-політичної чи кримінальної відповідальності , а фантастичне вміння заговорювати, імітувати і саботувати, і навіть комерціалізувати реформи, які нам так потрібні А поки, ми терпляче чекаємо і тихо ремствуємо, «вони» знову, що–небудь вигадають.
