Необхідно відкинути ілюзію, що систему можна переграти за її правилами.
Наприклад, через вибори. Багато хто з нас все ще марить тридцятими роками ХХ ст. Але відтоді система значно вдосконалилася.
“Брати мусульмани” в Єгипті досягли найбільшого політичного успіху. Невдовзі по тому, їх ув’язнювала і вбивала армія, підтримана бюрократичним інтернаціоналом.
“Золота зоря” у Греції отримала власну парламентську фракцію. Нині виявилося, що всі її виборчі зусилля були марні, не варто було відволікатися на таке пусте діло, як парламент, краще б зосередилися на розбудові нелегальних структур.
Ісламісти перемагають там, де переймаються шаріатом, а не виборчими списками.
Вірно вчиняють ті, хто здійснює блокаду Криму, замість того, щоб балотуватися до кримської облради.
Вірно вчиняють ті, хто валить президентів, замість балотуватися в президенти.
Ми, радикальні європейці, маємо зрозуміти, що завжди будемо в меншості, не достатній для взяття влади через вибори, навіть на місцевому рівні.
Окрім того, не варто забувати, що нині через вибори береться не влада, а посада – можливість стати добре змащеним коліщатком у бюрократичному механізмі.
Нації народжуються й посилюються у війнах. через політику вони хворіють і вмирають.
