Нашого Піонера більше немає. Осколкове.
Він подарував нам на весілля вибухівку, казково співав дитячі пісні, вмів проводити екскурсії закинутими будинками і цікаво розповідати навіть про радянські сигарети. І смажив смачнющу картоплю на всіх…
“…Шкіра у кожного з нас була тепла, мозок працював, наші серця гнали кров по жилах, ми жили, як і раніше, як і вчора, ніхто з нас раптом не втратив руки, ніхто не осліп, не онімів, все було, як і завжди, ми невдовзі мали піти звідси, а Готфрід мав лишитись там і ніколи вже не міг піти слідом за нами. Це неможливо було осягнути… “
