Нафтові аферисти вдало використали російське втручання у Сирію

Привіт, компана!

Шо в нас на календарі? П’ятниця? Замечатєльно. Времені сьогодні в дєдушки небагато, тому без розкачки, бистренько заварюєм кохве ілі чай, та сідаєм до комп’ютерів прийнявши крайнє озабочений вид. Це шоб ваші начальники думали, шо ви работаєте, а не фігньою страдаєте. Ввели начальство в заблуждєніє? От молодці. Приступаєм.

В ростовському Донецьку ожидаємий многими допрос лжесвідєтєля Плотніцького оказався ще інтереснішим, ніж многі думали. Бо Плотніцький вдруг неожиданно для слєдоватєлєй опроверг показанія предидущих лжесвідєтєлєй, об’єктивно іграючи на руку Наді та її адвокатам. В понеділок суділіще продовжиться, бо не всі лжесвідєтєлі ще виступили. Зато потом слово візьме захист і тут начнеться саме інтересне. Проти адвокатів і так уже собираються відкрить уголовне діло, так шо до кінця процесу адвокати, возможно, сидітимуть в клітці разом із Надєю. Так работає правосудіє імені Б.Б.Хуйла. Дід думає, шо йому недовго осталося. І правосудію, і Хуйлу.

Тєм временєм між Москвою і Києвом весь тиждень точиться война угроз і всячеських проклятій. Київ собрався асоцііруваться з ЄС, Москва грязно виругалась і пообіщала об’явить ембарго. В ответ хунта прищурилась і скрутивши здорову дулю заявила, шо отказується платить 3 мільярда долга Януковича. Ето ізвестіє поразило путінського скомороха Діму Піськова в самісіньке його ніжне серце і Піськов отдишавшись начав громко ругаться, особенно часто употребляя слово «дефолт». Хунта нємедлєнно отреагірувала на «дефолт» продемонстрірувавши Москві увесістий болт. Тепер всі ждуть коли Роспотребнадзор торжественно прокляне українське сало, а Нафтогаз України, соответственно, урочисто об’явить російський газ ісчадієм ада і предасть його анафемі вовеки веков амінь. Война малахольних з шизофреніками іграє новими барвистими фарбами, любуясь котрими міжнародне агентство Moody’s вдруг неожиданно підняло суверенний рейтинг України.

Почувши про це возмущонна Москва оп’ять открила рота для ругатєльств, но раптом застигла в німом удівлєнії – вдруг загорілося міністерство оборони РФ. Пока в Кремлі чешуть репи і думають о причинно-слєдственних связях, розумні люди роблять несложний вивод – любі попитки шкодити Україні всігда закінчуються для вредітєлєй ще хуже. Ето непреложний постулат сільської аналітики, а хто в нього не вірить – прошу стежити хотя би за динамікою цін на нафту.

Хуйло за дєйствіями нафтоаферістов давно не стежить, бо їхні дєйствія ввергають миршавого ушльопка в чорную тоску. З гораздо большим інтересом воно іграється в войнушку в Сирії, іскреннє сподіваючись, шо победа блізко і вона прідьот вот-вот. Міжнародні наблюдатєлі, однако, настроєні гораздо оптімістічнєє презідєнта РФ і щитають, шо победи йому нє відать нікагда. І єдине питання, яке інтересує спостерігачів – кагда ж наконєц Хуйло решітся на введєніє ограніченного контінгента в Сирію. Не нада великого – нєбольшого, даже махонького контінгентіка. Тисяч 25 ілі 30. Етого буде достаточно, шоб сповнити серця всіх доброжелатєлєй Хуйла радісними ожиданіями.

Ну і на закуску сільські зарисовки.

Єсть в Україні таке офіціальне свято – день працівників сільського господарства. Яке відзначається іменно сьогодні. Чому іменно сьогодні дід не знає, бо такі рішення приймаються в якихось кабінетах, селян не питаючись. Но в отих кабінетах знають, що українських селян лучче не займать, і тому дарували їм празнік. Спасіба, канєшно. Но краще би селянам дали можливість отримувати за їхню тяжку працю достойні гроші, от тоді сьогодні і в украінському селі було б свято. А не лише в міністерстві агропромкомплексу. Но пользуясь случаєм, дід би хотів в рамках рубрики “хвилинка історії” розказати про одного українського селянина, родом з Хмельниччини. Народився він також 20 листопада і звали його Петро Опанасович Фарін. Як совецька власть позаганяла селян у колгоспи, став Петро колгоспником. А як прийшла війна – одягнув гімнастьорку і став воювать. А поскільки хлопака той Петро був нівроку, то й опреділили його в разведку. В полкову разведку. В боях Петро з гітлеровцями особо не панькався, бо був Опанасович людиною широкої душі. Тому работав в основному автоматом. Єслі в бою накошував менше десяти врагов дуже розстраювався. Но розстраюватися йому доводилося рідко, бо з нєкоторих пір став ходити в разведку ісключітєльно з пулємйотом. Урожайність сразу повисилася, а груди Опанасовича украсили всі три зірки ордену Слави. Після війни закінчив сільськогосподарську школу і став працювати агрономом. Вирощував багаті врожаї і помер у 2001 році шанованою людиною. Отакі в нас селяни. Єслі хто забув…

Зберігаєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю та всіх полонених, продовжуєм допомагати Армії, активно займаємся спортом і читаєм repka.club.

І слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас

Свирид Опанасович


Загрузка...