Щойно у Києві завершився з’їзд ПС, зараз буде віче на Майдані.
З’їзд був важкий, приймалися складні, доленосні для ПС, а можливо, і для всієї України рішення.
Дуже коротко: Ярош сказав, що він націоналіст, отже, революціонер, але водночас державник. Сказав, що ми маємо якнайскоріше змести цю владу, але за будь-яку ціну зберегти державу.
Він збройного повстання проти влади вирішено поки що відмовитись – з міркувань, що у нас поки що немає чіткої, дисциплінованої структури, яка б могла б швидко собою замінити владу і вберегти державу і народ від хаосу, розгулу криміналу тощо.
Замість цього ініціюємо всеукраїнський референдум, на який виносимо такі питання:
– недовіра Раді і уряду.
– введення військового стану.
– денонсація зрадницьких мінських угод (ми не можемо перемогти Роосійську імперію на своїй землі, граючи за правилами Росії чи Європи).
– повна блокада окупованих територій.
– легалізація і структуризація добровольчого руху.
Вирішено, що ПС не йде на місцеві вибори – щоб агітація за референдум не сприймалася суспільством як виборчий піар. І тому, що таким шляхом систему не змінити.
Дмитро Ярош всерйоз збирався скласти мандат депутата ВР, але з’їзд проголосував проти. Також зверення проти цього підписали більшість командирів ДУК, які хочуть, щоб він представляв інтереси воюючих підрозділів на офіційному рівні.
Всі підрозділи ДУК і ПС мають бути готовими до акцій громадянської непокори. А командири – зайнятися підвищенням дисципліни. Пролунав також чіткий натяк, що публічно на з’їзді всі плани оголошуватись не будуть.
Натяжчим, звісно, було визнати, що для силових дій – принаймні, ще рано. Але пам’ятаймо , по-перше,гарний російський вислів: “При приближении бури первыми исчезают любители делать волны”, по-друге, наполегливий і нав’язливий вереск вати про те, як Ярош “злився і усіх злив”. Імхо, дозволяти себе розводити на слабо – остання річ.
