Двоякі почуття.
З одного боку нарешті 80% населення визнає Голодомор геноцидом. З іншої сторони нинішня влада 2 рік поспіль робить усе можливе, щоб відштовхнути людей від бажання вшановувати пам’ять жертв Голодомору. Принаймні у Києві.
Другий рік підряд діє тупа совкова технологія – з самого ранку звозяться держслужбовці зі списками та прапорами. Тільки і чуєш на шляху до Меморіалу фрази “А ето Галасєєвскій район ілі Шевченковскій?” Деякі прапороносці згорнули прапори і пішли собі геть навіть до оголошення хвилини мовчання.
Окрема тема це рамки та УДО. Вибачте, але це не безпека, а блюзнірство пропускати зігнаних бабульок, а простих людей тримати на морозі до 16 години. Питається, а для кого цей Меморіал? Для Президента та його свити? Чи для людей?
Що заважає Президенту пройти з іншої сторони пагорбу не заважаючи людям долучитися до заходу?
Знаєте, як член щорічного оргкомітету з вшанування жертв Голодомору мушу визнати що найбільше людей вдавалось зібрати у 2011-13 рр. коли влада взагалі не брала участі у цих заходах. Принаймні тоді приходило більше 7 тисяч осіб за покликом серця і жодного кого привезли б примусово.
