Введення миротворців на Донбас, як правильно відзначають деякі аналітики та окремі політичні діячі, призведе до заморожування конфлікту, що начебто дозволить уникнути жертв серед військового та цивільного населення.
Однак, до жодних позитивних наслідків подібне рішення не приведе. Миротворці справді будуть стримуючим чинником, але виключно для української сторони, яка намагається дотримуватися встановлених правил гри та вести конвенціональну війну, і тому змушена буде рахуватися у своїх діях з наявністю миротворчих контингентів. Натомість, для російської сторони, що вже не раз довела своє брутальне нехтування будь-якими правилами у міжнародних стосунках, миротворці не становитимуть жодної перешкоди в здійсненні та розширенні агресії. Як показують приклади з інших конфліктних регіонів (передусім, Балкани) – миротворчі контингенти виявили свою цілковиту неспроможність за умови, коли одна зі сторін не ставить на меті дотримання укладених домовленостей.
Наявність миротворців не дасть жодних гарантій від проведення військових дій з боку РФ, так само як і не створить простір безпеки для цивільного населення на окупованих територіях. Миротворці не мають механізму заповнення правового вакууму та запобігання гуманітарної катастрофи на підконтрольних РФ теренах Донбасу. Разом з тим, тривала присутність миротворчих контингентів забезпечить окупантам часткову легалізацію своєї влади на захоплених територіях, що неминуче виллється у перетворення ОРДЛО в сіру зону – з тотальним безправ’ям населення, сваволею окупантів, злочинною діяльністю в різних сферах, відсутністю будь-яких правил гри та дії норм національного та міжнародного права. Окуповані терени, за такого розвитку подій, стануть резервуаром для вербовки і підготовки терористичних груп. Більше того, подібний сценарій частково вже реалізовано. Маємо на увазі масову участь російських військових і найманців, що здобули бойовий досвід саме на Донбасі, у бойових діях в Сирії.
Українській стороні необхідно донести до наших західних союзників, що введення миротворців не вирішить жодної з наявних проблем, а лише приховає їх на певний час, а іноді й загострить. Позитивна альтернатива може полягати лише у якомога швидшій деокупації, як Донбасу, так і Криму. Що прямо залежить від обсягів військової та економічної підтримки України західними союзниками і впровадження більш жорстких та ефективних санкції стосовно РФ. Треба постійно нагадувати, передусім США та Великобританії, щодо їхньої прямої відповідальності за недостатню протидію російській агресії та наполягати на виконанні взятих ними на себе зобов’язань, в яких йдеться не про підтримку миротворчих місій, а про збереження територіальної цілісності України.
