Як же соромно мені особисто за те, що рекомендував іноземцям отримувати інформацію з hromadske.tv як один з українських(!) ЗМІ.
Я промовчав, коли вони дали неправдиву інфу про очільника Нової Поліції в Харкові – буває, команда ж молода.
Але їхній провідний журналіст, яка читала гутірки на вишколахМолодіжний Націоналістичний Конгрес, свідомо(!) відмовляється розуміти факт гібридної (в тому числі, інформаційної) війни.
Якби Nastya Stanko була представником ОБСЄ – це ще ок, така позиція зрозуміла. Якби вона працювала в європейській країні, що не воює – також ок, навіть респект за незаангажованість.
Але ж ти формуєш інформаційний простір своєї країни в часі війни! Що ти “наформуєш” своєю “позицією” “утримався”? Яку суспільну користь принесе твоя робота? “Замовні” журналісти хоч за гроші продались, а тут журналіст свідомо не чинить опору агресивній російській пропаганді.
Вона не заперечує факту тероризму, коли окремі особистості одномоментно чинять терор над іншими, натомість відмовляється бачити державу-терориста, що тривалий час чинить терор проти цілої нації в незрівнянно більших (за всіма показниками) масштабах. Чим відрізняються засліплені фанатики ісламу від таких самих, але “русского міра”? Та нічим. Це просто інші технології.
Яких людей “в Макіївці” вона зібралась питати думки, коли там навіть центральних українських каналів немає? То на кого тоді розраховані програми?
“Не цікавимось, чи обстріляли Луганськ і Шахтарськ”? Господи! Та вся ж кремлівська технологія побудована на тому, щоб переконати Росію і світ, що “укропи обстрілюють мирні міста ДНР-ЛНР”. Та “поцікався” – росагітпром буде лише вдячний. Бо вони викидають сотні мільйонів тільки на те, щоб кожен(!) місцевий ЖИВ з чітким переконанням в обстрілах “хунти”. З такими “друзями” і ворогів не потрібно, з такою “об’єктивністю” української журналістики “раші тудей” скоро не буде роботи.
Не треба ходити далеко – візьмемо наш, український Маріуполь. Через півроку (!) після всім відомого обстрілу району “Східний” я особисто розпитував мешканців, хто ж стріляв. І 60/40 впевнені, що Україна. А ставив уточнюючі питання про кут нахилу, воронки, і хто з якого боку стояв, лише після цього вони починали(!) замислюватись, що “прилетіло зі сторони ДНР”.
Так, ці речі неочевидні, якщо не аналізувати. Але ж кому як не журналістам аналізувати та видавати реальний інформпродукт. Але – ні: можна ж перейматись “негуманністю” військової термінології, гратись в “незаангажованість”, а інформацію отримувати не від української влади, а від обробленого пропагандою населення.
Шкода. Невже саме таку позицію виховує Магістерська програма з журналістики УКУ?
Зізнатись чесно, коли Богдан Карпенко написав свій гнівний пост, дуже здивувався, за що він так вз’ївся на гарну дівчину. Поки особисто не прочитав це інтерв’ю.
