Лавров провалив перемовини з малазійцями

Доброго ранку, друзі!

Надворі в нас середа, а в Києві та окресностях ідеальна для занять спортом погода. Дідусь сподівається, що всі ви в бадьорому і спокійному настрої, ізлучаєте оптимізм та демонструєте високу проізводітєльность труда.

Привичними, отточеними двіженіями заварюєм бодрящу ранкову каву, або ароматний чай і зручно вмостившись ознакомлюємся з очередним обзором сільської аналітики. Всі готові? Приступаєм.

Надя Савченко перебуває в Новочеркаську, діло її – стоси томів, грубо скріплені між собою нитками сіяющей белізни – то і дєло путєшествує між Москвою, ростовським Донєцком і Ростовом. Бездєльніки в чорних мантіях матюкаючись перепасовують ето діло друг другу, бо всі провінціальні судді понімають тяжолі для них послєдствія діла Савченко. А розхльобувать заварену московськими дурачками кашу ніхто не желає.

Ростов рассмотрить териториальну компетєнтность донецького суду в п’ятницю, шоб сразу же послє винєсєнія рішення забуться в тяжолих виходних. Ростовські судді затаїли на москвичів горькую обіду, бо Москва взяла собі за моду збагрювать всі самі неприятні діла іменно в Ростов. Ростов явно мечтає вернуть ето всьо в Москву, де в суддів зарплати і побольше, і вообще їх не жалко. Жалко сєбя, роднєнькіх. В провінціальних суддів жізнь і так трудна, тому фігурірувать у международних санкційних списках з перспективою прінудітєльного путєшествія в Гаагу їм не хочеться. Московські судді мараться в ето діло тоже не хочуть, а Кремлю картінка судового залу, вщерть заповненого чопорними іностранними діпломатами та разнузданими кореспондєнтами тоже не нравиться. Поетому, скоріше за все, тєлєги з ділом Савченко, поскрипуючи колесами знову отправляться в ростовський Донецьк.

Те шо обвінітєльний вердікт в Кремлі вже написаний і санкція впаять Наді срок уже визначена, то ясно давно. Но нєрешітєльность, з якою дєйствує судєбна машина Хуйла, весьма показатєльна. Нема вже в їхніх дєйствіях слаженності і всєгдашнєго задора. Шото йде явно не так. Наблюдаєм.

В Ростові ж сьогодні продолжаться пренія по ділу Олега Сенцова і воно тоже проходить под вніматєльним прищуром міжнародной общественності. Вчора Європейська кіноакадємія направила Хуйлу і його прісним письмо з требуванієм не валять дурака і нємедлєнно освободить Сєнцова. Требуваніє не валять дурака подписали Вім Вендерс, Анджей Вайда, Кшиштоф Зануссі і ще длінний список превокласних європейських кінорежисерів.

Речник МІД РФ Маша Захарова, в рамках виполнєнія програми по окончатєльной діскредітації діпломатічеського ведомства Россійской Федерації, жжот напалмом. Плани созданія міжнародного трибуналу по малізійському боїнгу назвала “заказухою” і гордая удалілась дивиться відєозапісь, як вона виглядала в прес-центрі і чи цвет помади подобран нею удачно.

Меж тєм, криклива і неумна заява Захарової значить для сільської аналітики лише одне – місія Лаврова добазариться з малазійцями, для чого він недавно літав у Малайзію, провалилася. Малазійці проявили твйордость і нєсгібаємость. Це важно, бо Кремль щитав Малайзію слабим звеном в історії з трибуналом і пітав надєжди вибить цю прекрасну страну з нєрушімого строя держав, які медлєнно, но нєотвратімо осуществляють коварний план проведєнія широкого міжнародного процесу над кремльовською клікою. Нада буде якось дідові, після війни, оп’ять злітать в Куала-Лумпур – прекрасне місто і люди там душевні.

Ідьом дальше.

Наблюдать за пропаґандистськими потугами Москви – сфера заніматєльна й інтєресна, но для сільської аналітики не показатєль. Дід якось недавно передивився ряд випусків Die Deutsche Wochenschau і там тональність приблизно однакова, шо в 1942, шо в 1945. І набор кліше однаковий. Невооружонним глазом видно, шо руссіш-пропаґанда всі наработки нацистських колег старатєльно мавпує: “очередноє кровавое преступлєніє кієвскіх маріонєток; Обаму подверглі крітіке представітелі республиканской і дємократіческой партий; Меркель возмущена американцами; Владімір Владіміровіч прінял і заслушал; откритіє россійскіх учоних; в Омском зоопарке роділась панда”. Даже останній випуск Ді Дойче Вохеншау за 22 березня 1945 року – сплошні победні реляції. А в ето врем’я, в бункері у фюрера уже йшов гужбан коромислом, всі кругом бухали, трахалися і прожігалі жізнь. Стараясь нє думать о завтрашнєм днє.

Обща атмосфера настроєній в Кремлі точно так же характєрізується показной бравадой, нєсокрушімой уверенностью в победє, нєістовостью надєжд, шо союзнікі між собою перегризуться та упованієм на геній фюрера, которий всєх переіграєт. Пропаґанда привично крутить заїзжену пластинку про “велікіє победи Хуйла”, загніваніє Запада та маріонєточную хунту.

Однако, самі умні в Кремлі понімають, шо діло швах, фюрер безумствуєт, спасєнія нєт. Значить залишається хоть остаток жізні прожить “по-человеческі”. По мере іссяканія резервов і закриванія одна за одною опцій договориться з цивілізованим світом, окруженіє Хуйла все ярче демонструє настроєнія прожигать жізнь і пользуваться всіма її благами, пока ще є возможность. Отсюда разнуздана демонстрація багатства, безстижі по роскоші свадьби та безумне расточітєльство. Шоб потом в тюремних камерах ілі скриваясь в джунглях Амазонки вспоминать: “Зато хоть пОжілі”.

Українські солідні ізданія тоже стараються не на шутку, хотя їх уже ніхто кроме діда, наверно й не читає. Дід вообще любить спостерігати за разними природними процесами, в тому числі і за єстєственним ув’яданієм. В рамках наблюдєній дід вивів закономірність – послє свежих випусків “Ді Руссіше Вохеншау”, українські солідні ізданія публікують многословні і маловнятні статті, содєржаніє яких можна ізложить в двох словах “нам жопа”. Діда іногда подмиває роздать редакторам солідних ізданій по 20 грн на морозиво і попросить уйти в бессрочний отпуск. Но науковий експеримент преривать нільзя, буду ждать їхньої єстєственної смерті.

Тєм временєм, Хуйло подтверждає тезіс, шо преступніка неудержимо тягне на место преступлєнія і він снова в Криму. Де собрав засєданіє презідіума свого госсовета і виразив удівлєніє, почему в Криму плохо развиваєтьься туризм. Представляєте? Члєни госсовета удівльонно дивилися на царя, цар удівльонно взірав на члєнов. Потом всі дружно с удівлєнієм подивилися на правітєльство окупованого Криму і сфокусірували удівльонні глаза лічно на Аксьонові. Гоблін Аксьонов удівльонно дивився на всіх сразу. І виразив нєсмелоє предположеніє, шо туризм в Криму не розвивається, наверно, патаму шо аеропорт в Сімферополі старий. Нада дєньгі на аеропорт, от туристи со всєго міра і полетять вместо Багам і Мальдів у окупіруваний Крим. Хуйло грусно вздохнувши пообіщав дать дєньгі на модернізацію аеропорта. Дєдушка также совітує модернізірувать дороги, інфраструктуру, убрать із Криму войска і флот та прибрать за собою мусор і вернуть Крим Україні. Ето єдістсвенний правильний путь для увеліченія колічества туристів на цьому прекрасному, но глубоко нещасному полуострові.

Порох, Меркель і Олланд устраюють междусобойчик, НАТО начало самі крупні в Історії маньоври своїх ВДВ в Європі, Хуйло заліз у батіскаф і затихарився на днє морском. Совпадєніє? Не думаву.

Меж тєм в Росії появилася нова главна національна ідея – освобождєніє із американського плєна праха композитора Рахманінова. Міністр Говняшка развернув в цьом направлєнії бурну дєятєльность, визивая повишений інтерес со сторони психіатров. Сім’я Рахманінова в Америці безусловно проти перевезення праха композітора в Росію, но не возражає, шоб величні акорди Другого концерту для фортепіано з оркестром звучали коли Хуйла і його кліку пакуватимуть в Гаагу. В наручниках. До мінор.

Російська школа класичної музики дала багато прекрасних зразків геніальний творів, які особливо доречно звучать на тлі політічеських катаклізмів. Як рівно 24 роки тому дєдушка (тоді ще не дєдушка) проснувся під звуки музики Петра Ілліча Чайковського і поняв: “Гаплик”. Те, шо гаплик распространиться на весь нєсокрушімий СССР 19 серпня 1991 року ще ясно не було нікому, но в современному світі процеси розвиваються весьма стремітєльно. А отдих в Криму далеко не завжди сприяє політічеському здоров’ю. Об етом Хуйлу убедітєльно і с заніматєльними подробностями може розказать Мішка Горбатий.

Зберігаєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю та всіх полонених, продовжуєм допомагати Армії, активно займаємся спортом і читаєм repka.club.

І слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас

Свирид Опанасович


Загрузка...