Композитор Bалерій Лозовий

Моєму діду, композитору Валерію Івановичу Лозовому, сьогодні виповнився б 81 рік.

У нього було поганяло – Клубніка. Хто в темі – знає, що таке псевдо могло бути виключно у дуже поважної людини.

Фізик за фахом. Але писав музику. Писав, між іншим, для Йосипа Кобзона і Алли Пугачової. Авантюрист. Віртуоз карточних ігор. Улюбленець красивих жінок. Завсігдатай ресторанів Центрального дому літераторів і готелю “Пекін”. Організував підпільне казино в центрі Москви (!) і зміг уникнути за це (в радянські часи-то!) кримінальної відповідальності.

Прожив майже все життя у Москві та її околицях. Але пам’ятав, що українець, і досконало знав мову. Дуже любив українську поезію, писав пісні зокрема на вірші Івана Франка.

Великий Валерій Алєханов, який з дідом товаришував, написав про нього чудову книгу “Клубнічноє врємя”.

Ще про життя Валерія Івановича нещодавно зняли у РФ цілісінький серіал, але я його принципово не дивився, знаючи від дідових друзів, що там багато брехні і наклепів на нашу родину.

В 2013, коли я востаннє був в Москві, спеціально зупинився у “Пекіні”, щоб в і д ч у т и щось тепле і рідне, уявити діда, який ходив десь цими коридорами, можливо, колись запрошував коханку в цей номер, в якому зараз живу я…

На жаль, нічого не відчув…

Спустився в ресторан, де Валерій Іванович точно спустив не одну тисячу рублів своїх гонорарів. Він завжди багато заробляв. Завжди багато тратив. Той же Алєханов у своїй книзі дуже кумедно згадує: “Клубніка мог очєнь сільно проігратца, послє этого поднімал цени в прітонє на кофє і коньяк, чтоби нє мєнять способ жизні”.

У ресторані з дідових улюблених замовив собі найхолоднішої горілки і порізаний персик. Він так любив. Це згадує вже інший його друг – шансоньє Міхаїл Круг. Випив. Закусив. Знов нічого не відчув…

Пішов з горя на Патріарші пруди споглядати московський вечір. Десь на лавочці сидів Волланд, але його завбачливо оминув. Аннічка розлила масло, але не мені. І раптом серед верб на мить – на соту долі секунди – побачив діда, який мені хитро посміхнувся. Як і я, він дуже любив Булгакова. І знав, що у житті так багато чортівні…

***
Спи спокійно, Рідний. Кажуть, я дуже схожий на тебе. Якщо за життя у мене буде гріхів більше, ніж чеснот, і ми т а м будемо поряд – зіграю з тобою в карти. Обіграю і змушу підняти ціни на каву.

Джерело


Загрузка...