Це я відповідаю на питання: “Чи виправдовують своє перебування в Раді комбати, по-вашому?”
Знаю приклади, особливо в Латинській Америці, коли військові в політиці влаштовували перевороти, тощо. Комбати в парламенті — інша річ… Я би сказав, професія парламентарія не має ніякого значення. Тим паче, що ані Семенченко, ані Ярош, ані Білецький, ані інші “військові” не є військовими по життю.
Статус комбата чи бійця — це тимчасовий статус. Сьогодні кілька мільйонів людей так чи інакше причетні до війни, але війна не є їхньою роботою. Тож судити і по комбатах, і по інших парламентаріях треба не за кількістю зірок, не за подвигами їхніх підрозділів, а за реальною парламентською роботою. І ось тут якихось особливих успіхів у наших комбатів і “іже с німі” я не помітив. Можливо, вони просто ще не адаптувалися?
І друге питання: «Як рядові бійці ставляться до того, що їх командири не поруч з ними, а протирають штани в парламенті?»
Як ставляться бійці? Переважно негативно. Часом сміються, що ними комбати керують по телевізору.