Природно, що я не можу спростувати чи підтвердити цю думку, але як би там не було, дуже приємно, коли грузинські аналітичні центри говорять:
ми давно і плідно співпрацюємо з українським посольством в Тбілісі. Кажуть, що в посольстві змінюються дипломати, але не змінюється просте, дружнє, співчутливе, уважне ставлення посольства до проблем Грузії. А надто приємно було чути, коли досвідчений політолог назвав українське посольство найбільш відкритим для діалогу з усіх іноземних місій в Тбілісі.
На нашій конференції виступав перший секретар українського посольства Дмитро Третяков з доповіддю про “картографічні війни” – як Україна протистоїть спробам переписати карти світу з огляду на окупацію Криму.
Моє враження не варте нічого у порівнянні з думкою російського експерта: а мне понравился этот доклад, без эмоций, много конкретики и фактов, как и нужно.
Я так розумію, що матеріали до цієї доповіді централізовано підготовлені в Києві і розіслані на подібні випадки до усіх українських посольств.
Значить можемо, коли хочемо!
Ось тільки таких матеріалів має бути в сотні разів більше. Бо сприйняття наших бід ой-ой-ой яке неоднозначне навіть у здавалось би куди вже ближчих і рідніших Грузії та Азербайджані.
Роботи багато. Але приємно, коли українська дипломатія виглядає переконливою.
