Все ж таки, спало на думку, що ми тут маємо справу не з Совком.
У Совітському Союзі через перманентну голодуху був капітальний культ хліба (ширше харчів як дорогоцінного явища). Навіть я під час навчання в совітській ще школі, оцей неолітичний за своєю суттю культ застав. Не дай бог кинути скибку на підлогу, або гірше того – грати бухинцем у футбол (а такі хулігани-розбишаки траплялися) – починався лютий шкандаль з моральняками і вставлянням пістонів. Що в принципі, за тих умов, було правильно.
Хоча траплялося таке, що по селах скотину годували тим таки печеним державним хлібом, і про це знімали всілякі осуждающі “Фітілі”, але це було під час вегетаріанського періоду існування СССР, на ізльотє пєрєгібов.
Оці всі плакати з натрудженими руками трударя, що тримають хлібину, досі постають в пам’яті.
А тут, ти бач, чухна зажиріла люто на копалинах і воровствє. Чавлять їжу тоннами, і нєвдомьок, що хороший урожай соснових шишок скоро буде за щастя.
Це вже якась інша історія, бо культ голодухи в Совку був системоутвоюючим, світоглядним, таким, без котрого Совок не Совок.
Тут якесь нове цивілізаційне западло. Поки не усвідомлене.
АПД
Як бачимо, без нас і Совок не Совок.