Кожен український президент – від Кравчука до Порошенка намагався керувати урядом.
Президент Кравчук сварився із прем’єром Кучмою (наслідок – відставка Кучми), президент Кучма конфліктував із Лазаренком, Марчуком і Ющенком (відставки), президент Ющенко перебував у жорсткому клінчі з Тимошенко (відставка). При Януковичі одразу три центри намагалися керувати Кабінетом міністрів – прем’єр Азаров, секретар РНБО Клюєв і голова президентської адміністрації Льовочкін.
Іронія долі: усі президенти, окрім Кравчука і Порошенка, також сиділи у прем’єрських кріслах і так само потерпали від президентів. Але повторювали дії своїх попередників.
Порошенко каже, що ні з ким сваритися не хоче. І найперше – з Яценюком. Але він взяв і створив Координаційний центр забезпечення взаємодії з урядом. Ця структура, на яку, до слова, передбачено додаткове фінансування із бюджету, буде аналізувати і моніторити діяльність уряду. Ба більше – готуватиме президенту пропозиції щодо зупинення дії актів уряду з мотивів невідповідності їх Конституції України.
Якщо у нас парламентсько-президентська форма правління, то до чого тут президент до рішень уряду? Формула влади наступна: Народ-Парламент-Уряд і Народ-президент. Якщо рішення Кабінету міністрів суперечать Конституції, є Конституційний суд. Є Верховна Рада, який підконтрольний і підзвітний уряд. Врешті-решт є представник президента у Кабінеті міністрів.
І насамкінець. Це рішення Порошенка з’явилося після рішення уряду про перепідпорядкування «Нафтогазу України» від Мінпаливенерго безпосередньо до Кабінету міністрів. Совпадєніє? Не думаю. В когось дуже чешуться руки покермувати урядом.
