День Військово-Морських Збройних Сил України відзначається в першу неділю липня, але їхнє фактичне створення розпочалося рівно 27 років тому. Поштовхом до цього стали події в моєму рідному Криму. Саме тоді українських моряків почали звільняти зі служби та фізично викидати за межі військових частин, іноді, навіть не даючи можливості забрати особисті речі.
Так, 21 січня 1992 року було “звільнено” командира роти школи водолазів в м. Севастополь, капітана 3-го рангу Олександра Клюєва. Напередодні він організував прийняття присяги на вірність народові України. Та сама доля спіткала капітан-лейтенантів Юрія Шарлая й Валерія Кравченка.
26 січня, після клятви бригади охорони водного району в Новоозерному, позбавили посади її командира, капітана 2-го рангу Юрія Шалита.
22 лютого склав присягу Севастопольській батальйон морської піхоти під командуванням майора Віталія Рожманова. Як результат, частину розформовано, а командиру заборонено з’являтися на її території. Через те була усунена й перша жінка-військовослужбовець Чорноморського флоту – Валентина Коваленко.
8 березня присягнув крейсер «Міхаіл Кутузов». Вже на наступний день його капітан Володимир Шишов був звільнений, а екіпаж відправлено до будівельних частин на “повишеніє боєвого мастерства”.
В цей час, 4-5 квітня 1992 року, в Києві відбувався 3-й з’їзд Спілки офіцерів України. Делегати висловили обурення самоусуненням керівництва держави від розв’язання цієї гострої проблеми. Зрештою, було прийняте рішення звернутися до депутата Верховної Ради Степана Хмари. Група офіцерів підготувала проект Указу. Степан Ількович, разом з депутатами Сергієм Семенцем та Тетяною Яхеєвою, влаштували сидячий протест під дверима кабінету тодішнього Президента Леоніда Кравчука. Врешті-решт, той мусив підписати Указ від 5-го квітня 1992 року «Про невідкладні заходи щодо будівництва Збройних Сил України», яким фактично проголошувалося створення Військово-морських Сил України. Щоправда, вже 9-го квітня, під тиском Президента РФ Бориса Єльцина, Кравчук призупинив його дію.
Саме така недолуга політика згодом призвела до наших катастрофічних реалій – анексії Криму та війни на Донбасі.
Шлях Української Держави до миру – це створення професійної армії з сучасним технічним обладнанням, потужний, наново побудований Військовий флот, тотальне відновлення суверенітету у всіх сферах державного життя та наполегливість у вимогах до країн-підписантів Будапештського меморандуму, щодо взятих на себе зобов’язань. Україна має бути сильною та самодостатньою.
Саме над цим і працює #залізна_команда.
