Наші розбіжності з прихильниками чинного президента лежать у дуже простій і зрозумілій площині.
Я пов‘язую своє благополуччя і благополуччя моєї країни виключно з собою і своїми співвітчизниками, а ці люди – з конкретним державним персонажем. Я не кажу, що хтось з нас більш правий – просто констатую факт.
Насправді не всі симпатики Порошенка – упороті фанатики. Mox Perkalaba, Ivan Lenyo, Tanasov Dmytro, Юрий Голик та інші – респектабельні, розумні люди, які роблять купу корисних речей і не мають нічого спільного з уколовським колгоспом віртуальних тварин. Хіба можна порівняти, скажімо, Victor Tregubov (до речі, з уродинами, Вітю) з, прости господи, Олєшком? Очевидно, що ні.
Так само – і серед т.з. «зрадофілів». Як можна ототожнювати, наприклад, Ruslan Khavriuta з Богуцькою? Не розумію.
Навіжені та хайпожери є скрізь, але вони також мають право на катарсис і нашу толерантність. Так-так, навіть Олєшко, навіть Богуцька. Врешті-решт, у цих персонажів набагато більше спільного, ніж у будь-кого з нас.
Міра – ось що має значення. На превеликий жаль, у процесі інформаційної ворожнечі обидва табори не помітили, як підмінили російських пропагандистів, які з посмішкою спостерігають за нашим безперервним баттлом. Ми власноруч руйнуємо надважливі суспільні інститути, які мають функціонувати поза владним контекстом – довіру, взаємоповагу, свободу слова. Я не виняток, і мені за це соромно.
Прошу, почуйте. Суспільна дискусія – це завжди добре, незважаючи в який час вона відбувається – мирний чи воєнний. Абсолютна одностайність – ознака тоталітарного, зневоленого суспільства. Влада, як би вона вам не подобалася – не друг, а механізм, створений за наші гроші для того, щоб робити наше життя комфортним. Можна і потрібно оспівувати націю, країну, але владу – ніколи. Ви ж не співаєте оди кавоварці або унітазу. Критика можновладців у будь-якій формі – це нормально, вони отримують гроші за терпіння і наполегливу, здебільшого невдячну працю. Критика – це лише один зі способів зробити владу більш відповідальною та чесною. Влада не має права ображатися на критику, а тим більше – сепарувати своїх громадян за ознакою лояльності, це злочин.
Давайте залишатися українцями і шукати нові шляхи для порозуміння, а не для конфронтації. Ми можемо тролити один одного, але навіщо ця ненависть? Мені дуже шкода людей, які інфікувалися політичною істерією, я вже не ображаюся на відфренди, закиди і «відписавсь», не баню опонентів. Я поважаю ваше право любити когось, але при цьому прошу поважати моє право не любити.
Головне наше завдання – бути єдиними в генеральних, життєво важливих речах, незалежно від політичних уподобань. Політики з’являються і зникають, це нормально, але жоден з них не вартий розбрату. Ми мусимо пам’ятати, хто наш головний ворог, і не годувати хімер власними страхами.
Як розумієте, гуманістичні меседжі цього допису не розповсюджуються на окупантів з колаборантами. Нехай домовляються про катарсис із кулею.
