Доброго здоров’я, друзі!
Ось нарешті й понеділок, працелюбна країна дружно рушила на роботу, недобрим оком зиркаючи на передвиборчі плакати разних непонятних партій і думаючи, що би такого вкуснінького купити після роботи до вечері. Але до вечері ще далеко, тому спокійно та впевнено заварюєм собі й колегам каву чи чай і вмощуємось зручненько. Тут вам дід коєшо понаписував, почитайте єслі не лінь.
Почнемо, як завжди з діла Наді Савченко і щоб довго на цю тему не писати, рекомендую тим, кому інтєресно, послухать п’ятничне інтерв’ю Іллі Новікова Еху Москви. В Іллі багато разних талантів, хотя він, возможно, рождьон, щоб давати інтерв’ю. Говорить чітко, точно і красіво, вся суть справи Савченко та її перспективи ізложені предєльно ясно. Слухаючи інтерв’ю Новікова дід не раз ловив себе на думці, шо протистояти такому адвокату в чесному процесі – страшний сон любого прокурора.
З другого боку і Надя Савченко – мечта любого адвоката. Бо і видвинуті проти неї обвінєнія надумані, а сама Надя по характеру сильна і незламна. Адвокати у своїй підзахисній повністю впевнені, на соглашеніє із слєдствієм вона ніколи не піде. Це обстоятєльство розв’язує адвокатам руки і дозволяє спокійно та без оглядки работать з повною викладкою. Що вони, собственно, і роблять.
Розуміючи, що ефективно захищати Савченко, залишаючись суто в рамках адвокатської ролі, неможливо, бойове тріо Фейгін-Полозов-Новіков давно вже вийшло за межі свого процесуального амплуа, і постійно науськує на Кремль разні вліятєльні мірові кола. Екстреміст Фейгін постійно мотається то в Європу, то в Америку і шото там шушукається з коварною закулісою, а Новіков постоянно відвідує Україну та не скриває, що на них работають і МЗС, і МО, і СБУ.
Совершенно ясно, шо яросно сражаючись за Надю Савченко, адвокати ще й б’ються зараз за нормальну Росію, де може колись буде цивілізоване правосуддя. Бо существующа сістєма скоро дуже больно вдарить по її создатєлях, як про це убедітєльно пише Олег Кашин в своєму відкритому листі, адресованому супружеськой четє Хуйло-Медвед. А потом колись, через багато років, Ілля Новіков, вже як маститий патріарх юстіції, виступатиме в стєнах Російської акадємії правосудія і розкаже студєнтам про те, в яких условіях работали адвокати в путінській Росії. Студєнти, не вірячи своїм вухам, вніматєльно слушатимуть і дивитимуться на Новікова закоханими очима. Особенно студєнтки.
Лічно для діда важно (і Ілля в інтерв’ю це підтвердив), що Надя здорова і почуває себе бадьоро. А раз вона здорова й бадьора, значить все буде харашо, ось побачите. Тєм болєє, шо Кремль вже намекає, шо готов до переговорів по видачі Наді Україні, однако тільки єслі хунта тоже посадить Надю в тюрму. Ага, щас! Дід щитає, шо тут Кремлю можна обіщать всьо, шо угодно і даже пригласить Хуйла самолічно посидіти в камері Лук’янівської тюрми, де якоби сидітиме Надя після повернення. Щоб лічно убідився, яка в Лук’янівці надьожна охрана. Хуйло канєшно приїхати іспугається, но нехай віддає нам Надю. Потом хунта вишле в Кремль постанову суду вищої інстанції – например Печерського суду – якою винесений Савченко в Росії вирок скасовано. Єслі нада, там буде і мокра печатка: получітє, распішітєсь.
Дід, правда, сумнівається, що сама Надя согласиться на якісь сомнітєльні оборудки, її чесна натура не прийме ніяких форм зговора, які б принижували її честь і достоїнство, чи принижували б державну велич України. Та і троллити Хуйла з російської в’язниці їй явно подобається. Не ісключено, шо Хуйлу в ітоге прийдеться ще й доплачувати, шоб хунта согласилася забрать нарешті Надю обратно. Все як писав колись О.Генрі.
Нормандська троїца, як ми знаємо, минулої п’ятниці проізвела осмотр Хуйла, після якого Меркель і Олланд вийшли до преси брезгліво улибаясь. З їхніх улибок та зроблених заяв становиться понятно, шо ранєє виработаний совмесно з американцями план работає, в поведєнії Хуйла нарисувався опредєльонний прогрес. Во всяком случаї він увіряє, шо свою часть об’язанностєй по Мінську-2 ретельно виполнятиме. Ціна обіцянкам Хуйла добре ізвесна міровим лідєрам, ніхто ілюзій не пітає, всі ждуть від Хуйла послушанія і конкретних дєйствій.
Свою покладістость Хуйло має продємоснтрірувать путьом реальних дій вже протягом цього тижня, возможно даже завтра. Напередодні осмотра Хуйла в Парижі дід писав, шо тут індикатором будуть місцеві вибори.
І тут естети від політіки не можуть апетитно не облизнутись. Діло в тому, шо в хунти з тими виборами в целом безпрограшна ситуація, а от Хуйло попав у довольно щекотліве положення. Заставлять сіпаратістов плясати під київську дудку означає для Хуйла нєізбежні вопросітєльні взгляди со сторони патріотично перевозбуждьонної ватної біомаси. А єслі Хуйло не заставлятиме, то дурнуваті ДНР-ЛНР проведуть свої вибори всяк як хоче. І тагда хунта со скорб’ю на ліце і стараясь не ржать об’явить оті вибори фейковими.
Запад скрипне зубами і вслід за хунтою зробить аналогічні заяви, стане ясно, шо Мінськ-2 накривається медним тазом, світ хором вигукне “віноват в сриве договорьонностєй Хуйло!”. Новостні стрічки зарясніють сообщеніями про нові санкції, а в Хуйла на столі под Новий год, замість поздравітєльних откриток, образується впечатляюща гора челобитних і слєзніц від разних госкомпаній, умоляющих о нєбольшом фінансовом вспомоществованії. Бо на носу новий фінансовий год, обязатєльства по кредітах платить нада, а прокредітуваться за рубежом невозможно. У тих госкомпаній, які по ідеє мають приносити Хуйлу гроші, січас одна надєжда на бюджетну корову. Яку Хуйло й так вже задоїв, шо в тої вим’я синє.
Така перспектіва увльокшомуся войнушкой в Сирії Хуйлу явно не нравиться, йому значітєльно проще і дешевше заставити сіпаратістов плясать під київську дудку і стараться не давать хунті повода убедітєльно верещати на весь світ про невизнання виборів у ЛНР-ДНР. От і крутись, Хуйлуша, як знаєш.
Крутиться Хуйло достаточно неуклюже, уважаємий Пйотр Алєксєєвич злорадно за ним наблюдає, вичікуючи ярких хореографічних ошибок, шоб потом пронзітєльним діскантом апелірувать к Западу: «сматрітє, а в нього ноги криві, який з нього танцюр?». Дід нічуть не здивується, єслі хунта вообще зірве виконання Мінська-2, єслі представиться возможность убедітєльно переложити ответственность на Хуйла. Наскільки ми можем судить, хунту перспектива заходу на третій круг із виходом на Мінськ-3 не пугає. Надворі зараз не літо 2014 і далеко не факт, шо Мінськ-3 буде для Хуйла кращим, ніж Мінськ-2. Скоріше наоборот, або принаймні «тє жє яйца вид збоку». Но часовий фактор не на боці Хуйла, це йому нада спішити, а не хунті.
Позиція ж Запада проста і понятна: главноє, шоб не було війни, а форма розв’язання штучно створеного конфлікту – вопрос вторічний. Ясно, що мова йде не про варіант Придністров’я, курс скоріше на український варіант македонського сценарію. Віці Нуланд судя по всєму вдалося втюхати Карасьову цей сценарій, а Хуйло, який стратегічно мислити ніколи не вмів, тут же рішив, що розроблений для виборів «план Мореля» йому підходить. І зрадів. Чому зрадів? Бо дурак. Він відітє лі рішив, шо налічіє в составі України окупованих територій являється якорем, який не дозволить Україні близько сотруднічать з Западом і вступати в НАТО. Чому він так рішив? Бо оп’ять-таки дурак. Ще й нєізлєчімий формаліст. Вже зараз рівень сотруднічества Україна з НАТО вищий, ніж рівень кооперації між деякими формальними членами самого Альянсу. І допомоги від Заходу Україна отримує більше, ніж якби була членом і НАТО, і ЄС і всіх возможних западних організацій разом взятих. А от у пріснопам’ятний Тайожний союз, який вже фактично подихає, Україна точно не подасться хоч із ЛНР-ДНР, хоч без. Так шо налічіє чи не налічіє в Україні ДНР-ЛНР на курс України «на Запад» суттєво вплинути не може. Хуйло сам зробив все возможне, щоб Україна рухалася по вказаному курсу з рекордной скоростью. І після цього находяться ще люди, які щитають Хуйла умним.
Для любого стратегічно мислячого наблюдатєля, вhttps://www.facebook.com/svyryd.opanasovych/posts/555025104645846 арсеналі якого є не лише мікроскоп, але і телескоп, ясно, що в сложившихся історичних обставинах українській державі важливо зберегти шанс швидко відновити територіальну цілісність, як тільки для цього відкриються соответствующі опції. Таким образом, в мінських договорьонностях мова йде всього-навсього про найбільш оптимальну форму взаємодії з окупованими територіями на відносно невеликий період часу, який віддаляє нас від радісного дня смерті Хуйла (фізичної чи політичної смерті, в даному випадку не важливо). Але й тут у хунти широкий простір для маневру – може визнавати вибори в ДНР-ЛНР і починати імітацію діалогу з сіпаратістськими обізянами, годуючи їх разними обіцянками (вроді ми не знаємо, як хунта виполняє свої обіщанія), а може не визнавати – і тоді Хуйлу нада доказувати Западу, шо він не верблюд, а верблюдом являється уважаємий Пйотр Алєксєєвич. Кому повіритьЗапад , і кого швидше признає верблюдом можна довго й не гадать.
А от після того, як прогресивне людство проведе Хуйла в останню путь, прибере з вулиць порожні пляшки і рештки порваних баянів та акордеонів і розпочнеться реальний процес реінтеграції окупованих територій. Хід і результати якого можуть значно спростити нам майбутню реінтеграцію Криму. Або ускладнити її. То вже в залежності, як довго хунта виходитиме з запою.
Але шось дідові здається, шо наша перевозбуждьонна патріотична публіка, яка зараз на всі возможні лади верещить про зраду, волітиме про свій теперішній вереск не згадувати. І попиваючи холодне пивко на набережній Ялти розказуватимуть шось щовсім не те, що зараз.
Зберігаємо бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю та всіх полонених, продовжуєм допомагати Армії і читаєм repka.club.
І слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас
