Вчора відбулося засідання Українсько-Білоруської двосторонньої комісії.
Дискусія була складна, але плідна. Віце-прем’єр Геннадій Зубко був, як завше, на висоті.
Оскільки місце проведення – Чернігів, після заходу прийшовся по ньому.
Красиво і спокійно, старе козацьке місто.
Якби не засилля примітивної політичної реклами, ганебні черги за гречкою і тривожні бритоголові хлопці в спортивних штанях подекуди – виглядало б на business as usual.
По дорозі назад пригадалася розповідь одного колеги, який працював замміністра силового блоку в 2011 р.
Апаратка у Міністра, він страшенно збуджений, бо в угіддя президента забрели браконьєри. Маса емоцій, варіантів, як навести порядок.
Мій колега спокійно запропонував: “Дайте мені 20 людей в центральному апараті і по 5 на область. Через місяць в Україні не стане жодного браконьєра. Усі полюватимуть з ліцензіями і згідно закону. Єдина умова – не заважати, хто б не тиснув”.
Міністр взяв тижневу паузу подумати і потім сказав “Ти знаєш, не треба!”.
Це все, що я хочу сказати про корупцію і боротьбу з нею в Україні.
