Депутат Бужанський, цей плід забороненого кохання Львочкіна і Коломойського, виклав скріншот мого повідомлення, яке я дійсно колись надіслав йому, пропонуючи зустрітися і поговорити.
Це було в період, коли я отримав запрошення від партії “Слуга народу” взяти участь в парламентських перегонах на 215 окрузі і намагався зрозуміти, як у випадку моєї згоди на це я співіснуватиму з таким ватним персонажем в одній фракції. Власне, тому я і вирішив запропонувати йому серйозну світоглядну розмову аби зрозуміти, наскільки він безнадійний. До того ж, один мій друг, дуже добра, але наївна людина, наполягав, що ми можемо порозумітися. А ще я хотів запропонувати Бужанському записати відео з нашим діалогом і роз’їбати в ефірі це недорікувате стероїдне непорозуміння.
Але.
Бужанський, позиціонуючий себе в соцмережах як рідкоземельний Д’Артаньян і лицар без траху і докору, виявився боягузом-донощиком. Замість відповіді він терміново зробив скріни і побіг у штаб скаржитися на мене, мовляв, Іванов готує провокацію. Ні, в принципі, він правильно все зрозумів, але трохи дивний хід для фб-мачо, чи не так?
Про певну когнітивну недосконалість Бужанського також свідчить той факт, що він сам оприлюднив меседж, на який засцяв відповісти, тобто сам себе викрив. Все як в анекдоті – “сильньій, но легкий”.
Отже.
Передайте Д’Артаньяну, що запрошення поки що в силі, про студію я домовлюсь. А ще передайте, щоб уважно складав декларацію, бо він уже не просто пиздабол, а пиздабол з мандатом, і цей пікантний момент дещо ускладнює в його житті.
Що стосується шарієпортнових та іншої кремлівської плесняви, яку ви мені надсилаєте в повідомленнях, то тут все давно відомо і зрозуміло: вони ненавидять мене, я зневажаю їх. Нічого за останні 5 років не змінилося і не зміниться, так склалося життя.
Я не ідеальна людина, геть не ідеальна, я не боюся це визнати і сказати про це. Я навіть книжку про це написав, цілу йобану художню книжку. Але я роблю переважно правильні речі, в які вірю. На відміну від цієї ілюстративно благочестивої продажної наволочі.
