Ні для кого не секрет, що у фракції Опозиційного блоку багато до болі знайомих обличь .
Заяви про те , що блок не буде мати відношення до Партії Регіонів, залишились лише заявами і м’яко кажучи не відповідають дійсності. На сьогоднішній день Опозиційний блок складається з людей Ахметова та Льовочкіна, а проросійські настрої прикриваються гучними заявами щодо неспроможності коаліції вирішити проблеми країни. Чого тільки вартий ганебний провал голосування за визнання Росії країною агресором – жодний депутат злодійського Опозиційного блоку тоді не підтримав цей законопроект.
Так хто чим дихає у Опозиційному блоці?
Почнемо з людей, яких «завів» Ахметов:
Вілкул Олександр, почесний директор ахметівського ОАО «Метінвест-холдінг», людина яка має неабиякий вплив в Дніпропетровській області. В минулі роки, разом з батьком Вілкул «допоміг» Ахметову приватизувати деякі з місцевих компаній. Більш за те, за правління Януковича, саме Олександра Вілкула пророчили на заміну прем’єр-міністра Азарова, а перед президентськими виборами група Ахметова розглядала висунення його кандидатури на вибори президента України.
Добкін Михайло Маркович, людина яка не потребує реклами, такий собі «весільний генерал», за допомогою якого було цілеспрямовано «злито» президентські вибори. Михайла Марковича важко назвати самодостатньою людиною, він був і залишається лише інструментом в команді «ахметівських».
Білий Олексій , екс-гендиректор ахметівського металургійного комбіната “Азовсталь”, людина з команди молодості Ахметова, яка готова підтримати будь-яке злочинне рішення свого «наставника».
Нестор Шуфрич – корупціонер та провокатор, якому вдається відкрито підтримувати контакти з Медведчуком, одіозним кумом Путіна і при цьому залишатись людиною Ахметова. Проросійська риторика в промовах Нестора Івановича і харизма ставила цю людину номером один в Партії регіонів після втечі Януковича. А його персона, навіть розглядалась «ахметовськими», як можлива кандидатура на виборах в президенти України.
Наталія Королевська – примха Ахметова, має родинні зв’язки в уряді Російської Федерації та прибутковий бізнес на Україні. Передвиборну компанію фінансував Ахметов. Наталію Юріївну свого часу «пригрів» Янукович, більш за те, в уряді Азарова вона зайняла місце міністра з соціальної політики, та як наслідок, стала об’єктом насмішок і прикладом зухвалого непрофесіоналізму.
Тетяна Бахтеєва – енергійна особа, багато років працювала в партії Регіонів. Починала з ін’єкцій Віктору Януковичу (особистий лікар), а зараз задіяна у найгучніших скандалах з переділом фармацевтичного ринку. Найбільш кричущими фактами біографії Тетяни Дмитрівни став благодійний фонд «Гуманність» котрий свого часу фактично легалізував побори хворих у Донецьку. Історія з горловським «Стіролом» та розповсюдженням наркотиків («Трамодолу») на теренах України тісно пов’язана з ім’ям Бахтєєвой.
Новинський Вадим – поплічник Рината Ахметова по «Метінвесту», «стартував» у дев’яностих з віджиму Інгулецького горно-збагачувального комбінату, потім, таким же чином, заволодів трьома суднобудівними заводами. В свою імперію «Смарт-холдінг» Вадим Владиславович зібрав все, що «погано лежало» на пострадянських просторах України. До Євромайдану був членом Партії регіонів.
Воропаєв Юрій – з дев’яностих працює в компаніях пов’язаних з Ринатом Ахметовим . Попри особистих заперечень лобіювання інтересів Гранд-босса , він як голова комітету по промисловій політиці вправно продовжує робити Ахметову мільярдні прибутки.
Гусак Володимир – директор по закупкам ахметівського «Метінвесту». Був радником уряду Марчука. Приймав участь у голосуванні по злодійським законопроектам.
Кісельов Андрій – друг Віктора Януковича–молодшого(однокурсник), співвласник ломозаготівної компанії «Укр Мет», швидко «піднявся» за часи правління Януковича.
Мороко Юрій – скандальний «негласний» менеджер «Зеонбуду», оператору-монополісту мережі цифрового телебачення, що ретранслює телеканали на території України і фактично впливає на весь медіа-простір України. Левова часка компанії належить Ахметову. Колишній директор телекомунікаційної компанії «ММДС- Україна» Мороко був помічений у спробах відчудження майна та спробах витягнути з державного концерну всі ліквідні об’єкти.
Колєсніков Дмитро – «родом» також з ахметівського «Метінвесту», свого часу займав посаду замдиректора, та директора горно збагачувального комбінату, перший раз пройшов у Раду по квоті Ахметова. В минулому екс-міністр мінпромполітики в уряді Азарова, губернатор Дніпропетровської області.
Долженков Олександр – людина Ахметова, при цьому відкритої інформації про депутата бракує. Засвітився в скандалі з правкою Хомутинника відносно оподаткування фондового ринку в Налоговому кодексі. За поправку, якою, як не дивно, стала «кома» у документі, бувші регіонали тоді «нагріли руки» на 10 мільйонів доларів. Останнім часом, Долженкова готують як спікера і часто «випускають» за трибуну Ради.
Шурма Ігор – екс-член СДПУ(о) Медвудчука ,екс-замісник Михайла Добкина та член ПР також є людиною Ахметова. Син Шурми – Ростислав, очолює «Запоріжсталь», що входить в холдинг «Метінвест».
Тепер, щодо «картелі» Лоьвочкіна:
Сам Льовочкін Сергій – син генерала МВС, Володимира Льовочкіна, потрапив в велику політику в часи правління Кучми, був помічником Литвина. Кум Кучми та Януковича. В 2004-тому Льовочкіна пов’язували з «транзитним сервером» і фальсифікацією виборів. Був звинувачений Михайлом Бродським у намаганні продати Укртелеком по заниженій ціні, більш за те, діями підконтрольних фінансових систем вимивав кошти з компанії. В 2007 очолив адміністрацію Януковича. Приймав участь разом із своїм партнером Дмитром Фірташем у створенні горезвісного своїми злодійськими схемами «УкрРосЕнерго». Разом з Фірташом Льовочкін контролює телеканал Інтер.
Бойко Юрій – поплічник Льовочкина та Фірташа по газовим оборудкам групи УкрРосЕнерго голова фракції Опозиційного блоку. В часи головування в НАК «Нафтогаз» Бойко був пов’язаний в скандалах з утворення непрозорих схем поставок природного газу і лобіюванням інтересів російських нафтових компаній. Тимошенко відкрито звинувачувала Юрія Бойко у корупції і отриманні невигідних кредитів. Бойко «приклав руку» до «здачі» УкрРосЕнерго газових сховищ по заниженій ціні.
Рабінович Вадим – бізнесмен з сумнівним минулим, у 80-х роках двічі засуджений за розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах, згідно інформації іноземних видань приймав участь у контрабанді радянських танків в гарячі точки за межами СНГ. Був пов’язаний з компанією «Нордекс» заснованою головою «російської мафії» Григорія Лучанського, що поставляла бартером нафту з Росії на Україну. У дев’яностих був одним із співвласників «Студії 1+1». Володіє ТОВ “Ньюс Нетворк” – інформаціонно-розважальним телеканалом, та декількома друкованими виданнями. В колишньому друг Коломойського. Спонсор українських єксгібіціоністок Femen. Зараз ім’я Вадима Рабиновича пов’язують з Льовочкіним.
Ларін Сергій – екс-губернатор Кіровоградської області, мав причетність до фальсифікації виборів 2004 року. За час губернаторства створив схему поборів великого бізнеса, та освоєння бюджетних коштів окремими компаніями. Працював в адміністрації Президента Януковича під керівництвом Льовочкіна. Мав усі шанси зайняти місце Азарова, та Революція Гідності внесла свої корективи. Перед останніми виборами створив разом з Льовочкіним окремий політичний проект, але згодом «злився» в Опозиційний блок.
Скорик Микола – бувший член ПР, екс-губернатор Одеської області . Прославився намаганням продати Одеський офтальмологічний госпіталь в приватні руки. На посаді міністра фінансів півострова Крим , приймав участь у створенні кримського республіканського підприємства «Чисте місто». Як наслідок – Крим лишився винен 133 мільйона гривень займу, та набув розголосу скандал з закупівлею сміттєвозів по завищеній ціні. Скорик відноситься до групи впливу Фірташ-Льовочкін-Бойко.
Козак Тарас – головний екс-митник Західної України, координатор проекту Медведчука «Український вибір». На посаді головного митника налагодив щомісячний злочинний збір біля 3 –х мільйонів доларів з однієї митниці. Ніякі розслідування та справи не були доведені до кінця. Родина Козака засвітилась у скандалах з скупкою за безцінь земель Міністерства оборони через підприємство «Керамбуд». Ім’я Тараса козака згадують у справі вбивства екс-губернатора Львівщини Степана Сенчука, якому був підконтрольний «Львовсільмаш» на той час дуже приглянувшийся «Керамбуду».
Льовочкіна Юлія – сестра Сергія Льовочкіна. Народній депутат від ПР. працювала у Місто-банку Івана Фурсіна з яким колись навчався Льовочкін і який має відношення до УкрРосЕнерго.
Мирний Іван – бувший опер обласного масштабу, начальник управління по боротьбі з організованою злочинністю , який допоміг «розрулити» справу з контрабандою спирту і витягнув Фірташа з в’язниці, де той встиг відсидіти три місяці. Як наслідок «послуги» – Мирний стає начальником служби охорони Фірташа. Іван відзначився у декількох проектах боса, як віцепрезидент компанії «ЕЕС-Авіа» , зам директора представництва фірми «Хайрок-Холдинг-лімітед» в Києві. Мирного «просунули» в Верховну Раду, як маріонетку , що не має багатого політичного досвіду, але чітко виконує поставлені задачі.
Мірошніченко Юрій – представник екс-президента Януковича за часів його правління, бувший активний спікер Партії Регіонів, приймав участь у створенні «Партії розвитку України» Льовочкіна. Свого часу засвітився у справі з незаконною приватизацією берегів «Голубого озера» у Обухівському районі.
Папіев Михайло – екс-губернатор Черновецької області. Поплічник Бойко, нахабно розкрадав бюджетні кошти при Януковичу. Було відкрито декілька кримінальних справ, одного разу Папієв навіть ховався за кордоном від правосуддя.
Павленко Юрій – успішно «працював» як при Ющенко, так і при Януковичу . Був помічений у схемах з розтратою бюджетних коштів у особливо великих розмірах.
Німченко Василь – замісник головуючого «Українського вибору» Віктора Медведчука, екс-суд’я Конституційного суду.
Нечаєв Олександр – керівник компанії «Титан Україна», яка володіє половиною «Кримського титану», другою половиною якого володіє Фірташ.
Качний Олександр – голова облради Київщини , контролює цілу рибну бізнес-імперію ТД «Морепродукт», «Миколаїврибпром», «Строймастер», «Росток», «Морепродукт».
Ще одна «цікава» особистість зі списку кандидатів в «злодійський блок» під №33, яка чомусь не потрапила на «корабель», це
Волков Олександр – легенда баскетболу, «директор» парламенту при Кучмі. Активно «відмивав» гроші в офшорах через декілька компаній. В 2000-х мав дуже великий вплив в Україні у тому чисті і на Кучму. Причетність Волкова до справи Гонгадзе не підтверджена, але про це стверджував Мельниченко та ряд депутатів з Ради. Довгий час працював з Медведчуком, переговорщик, що консолідував голоси в парламенті, був разом з Фірташом засновником БК «Київ», разом з Льовочкіним продовжує підтримувати баскетбольний клуб. Сьогодні політичний гравець з таким минулим опинився у списку аж 33 , що доволі дивно.
Як бачимо народні обранці Опозиційного блоку – дбайливо підібрана когорта жуликів і крадіїв, безпринципних особистостей, що набули своїх багатомільйонних статків довівши країну до розрухи та зубожіння. При цьому апетити злочинного синдикату тільки збільшуються, про це значить намагання останніх за будь-якої ціни мати змогу лобіювати свої інтереси та користуючись недоторканністю прикривати свої злочинні дії.
Роман Засуха для ІНФОРМАТОРа.
