Між парламентом та інтернатом: про фракції, коаліції і колгоспи

Поїхали оце в п’ятницю в інтернати, де вчився малий Ляшко. По тропах Вождя, так сказать. Екскурсія по історічєскіх мєстах.

Їхав і думав: чого б це цілу хвракцію туди везти? Навєрно, Вождь нас за погану поведінку рішив отдать в інтернат на перевоспітаніє.

Поетому втік прєждєврємєнно, ще до окончанія екскурсії.

Спєциально (паразітіруя VIP-положенієм каліки) сів не там, де усі, а на сцені. І сидів там аж до начала прєкраснєйшого концерта. Сів отак, щоб бачити щирі, палаючі надєждою і мічтами, оченятка маленьких інтернатівців.

Так хочеться, так віриться, шо всьо у них в жизні буде добре. І, коли вони дивляться на дядька Олєга, якій колись, був такий, як вони, а тепер такий важний дядя депутат. І даже розказує, шо він нинчє глава хвракціі і коордінатор коаліції. Діти, коли почули, уважитєльно кивали, хотя, канєшно не поняли, шо це таке. Навєрноє, подумав, хтось сообразітєльний, дядько Олєг дірєктор зоопарка і отвічає лічно за особо важних животних – коал. Вольєр з ними так і називається – коаліция.

От якби дядько Олєг був, напрімєр, космонавтом – уваженія було б ще більше. А так – голова якоїсь там хвракціі. Голова колгоспу, шось таке, тікі в Кієві…

Так от, коли ці оченята дивились на важного дядю, який виріс в тому ж інтернаті – надєжд і мічтаній ставало все більше і більше… І це круто. По-справжньому круто. Набагато кручє, чім голова хвракції і коордінатор коаліциі