Мене іноді питають, чому я критично висловлююся в бік партій Коломойського, а не “мочу” Вілкулів.
Відповідаю.
По-перше, я взагалі нікого не “мочу”, а про фінансово-промислову групу, яка досі має владу в місті, критично висловлююсь час від часу.
По-друге, дійсно, роблю це не часто. Просто Фейсбук – це місце, де я ділюся своїми думками і поглядами з друзями і приятелями. А серед моїх друзів і приятелів майже нема, слава Господу, фанатів Вілкулів, ПР, Опоблоку та інших їхніх реінкарнацій і облич. З тими кількома, що лишилися, на сьогодні сперечатися марно, і час на це я не витрачаю.
А от коли йдеться про яскраві бізнес-проекти інших фінансово-промислових груп, які прикидаються партіями, то тут, на жаль, деякі чудові мої друзі досі не можуть розібратися і продовжують чітким патріотичним кроком рухатися в їхній бік. А я їх люблю і поважаю. Тому і попереджаю.
І йдеться не про те, що умовні Коломойський чи Порошенко погані чи якась з їхніх партій погана. Просто це взагалі не партії. Це продовження їхніх бізнес-груп. Хтось продажами займається, хтось логістикою, хтось охороною, а хтось в радах різного рівня тим чи іншим чином інтереси захищає. Добре це чи погано з боку того ж Коломойського? Я б так взагалі питання не ставив. Це не заборонено законом, тому він має на це право. З моїми моральними принципами це не стикується, але це мої проблеми. Просто мені щиро не хочеться, щоб люди, яких я ціную, і які могли б прямо сьогодні – а шанси зараз найкращі – вкластися в створення інституцій, які по-справжньому змінять наше суспільство, витрачатимуть себе на обслуговування бізнес-інтересів тих чи інших олігархів. При чому, часто фактично безкоштовно.
