Знаю, ви мене читаєте, нешановані представники режиму внутрішньої окупації.
Я був на Майдані. Не просто був, а арматурою гамселив міліціонерів, які махали своїм дуб’ям та стріляли 20 лютого. Брав з побратимами їх в полон.
За моєю спиною 2 травня та рятунок Одеси від московської навали.
Не МВС, не СБУ тоді зберігали територіальну цілісність, а люди.
Група ПС під моїм керівництвом була першою, хто став в Одесі на захист ОДА, коли сепаратисти вішали російський триколор та захоплювали адмінбудівлю.
Мій осередок перший в Україні провів “сміттєву люстрацію”. Мені належить сама ідея засовування корупціонерів в сміттєві баки.
Теплі прийоми Царьова-Шуфрича.
Мій осередок махався з “Беркутом” на невдалому концерті Ані Лорак.
Ми допомагали суддям писати заяви на звільнення.
Мене кидали до СІЗО за сфабриковане “викрадення та катування” депутата-сепаратиста.
Ми безкомпромісно та жорстко нищили “наркомагазини” в Одесі та попередили не одну російську провокацію.
Мені 20.
У мене купа друзів з ще більш відбитою головою, ніж у мене. Ви справді хочете нас чимось злякати?
Ми на своїй землі.
Саджайте, вбивайте. Ми контужені, нам пофіг (с).
Ви вбили Музичка та Лісника. Ви знищили тисячі пацанів своїм навмисно тупим командуванням на фронті.
Але ви не вб’єте наш дух.
І ми знаємо кожного з вас. Зима настала, і човен вже хитається. Ліхтариків та пісень не буде.
