Зеленський може бути “темною картою” в колоді Тимошенко

22 січня в столичному Палаці спорту відбувся з’їзд партії “Батьківщина”, на якому її лідера Юлію Тимошенко висунули в президенти. Але, варто зауважити, що фактичний старт Тимошенко розпочала ще 14 січня, коли під час виступу на телеканалі ICTV зробила ряд цікавих заяв.

Основний акцент у своєму виступі Тимошенко зробила на економіці. Вона багато говорила про “Новий економічний курс України”, над яким третій рік поспіль працюють понад 100 експертів. У разі його втілення в життя Тимошенко обіцяла за п’ять років вивести Україну на рівень доходів жителів сусідньої Польщі.

Крім того, Тимошенко акцентувала свою увагу на реформі фінансової політики, зокрема:

– видачу довгострокових кредитів у банку для розвитку своєї справи, під страховку, а не під заставу, і під 3-4% річних, як в Європі, а не під 20%, як наразі є в Україні.

– зміні податку на прибуток податком на виведений капітал. Цей крок, за словами Тимошенко, детінізує капітали, які виводяться з країни і принесе в бюджет велику суму грошей.

– зміні податку на додану вартість (відомий своєю корупційністю ПДВ) податком на реалізацію.

Утім, незрозуміло, що заважало Тимошенко зробити це, коли вона була прем’єром.

Менше з тим. З огляду на те, що за економіку відповідає уряд, Тимошенко задавали логічні запитання – чи готова вона очолити Кабмін? Але відповіді вона так і не дала. Можливо, відповідь криється в її намірі перерозподілити владні повноваження шляхом прийняття “Нового суспільного договору”. Однак, там мова йде про ще більше урізання президентських повноважень, а не про додавання їм ще й економічної складової. Так що виникає політична колізія.

Тимошенко, як кандидат на посаду Президента України, маючи найвищий рейтинг з усіх, хто заявив про намір поборотися за пост глави держави, має всі шанси очолити країну. Але чи погодиться вона тоді на зменшення президентських повноважень, які сама ж педалює?

Було б логічно, якби вона очолила уряд як прем’єр з розширеними повноваженнями. Але про це глава “Батьківщини” не говорить. І це дає привід припустити, що обіцяна політична реформа – лише красива передвиборча картинка. Як і багато інших обіцянок, включаючи зміцнення курсу гривні по відношенню до долара в три рази, зменшення податкового навантаження на бізнес вдвічі.

А ось одна з найбільш тиражованих обіцянок Тимошенко щодо зниження тарифів на газ для населення в два рази – не так вже й неможлива (при певній політичній волі). І це не популізм, на відміну від заяв того ж Каплина знизити зазначені тарифи в чотири рази.

Тимошенко переконана, що вітчизняного газу вистачає, адже сьогодні Україна видобуває близько 16.4 млрд кубометрів газу, а на потреби населення використовують лише 15.8 кубометрів. Газова тема – найбільший козир Тимошенко, в ній вона – як риба у воді. Недарма свого часу її називали “газовою принцесою”.

Так що карти свої Тимошенко як би розкрила, зробивши ставку на економічні і політичні перетворення. Але гра поки йде “в темну” – в сенсі туманних перспектив реалізації цих обіцянок.

В цілому ж передвиборна стратегія у команди Тимошенко вибудувана дуже грамотно. Вона як би – поза політичною битвою, не так звинувачуючи опонентів, скільки пропонуючи. На першій лінії вогню – Зеленський. З огляду на те, що раніше Коломойський відкрито заявив, що готовий підтримувати кого завгодно, хто здатний змістити Порошенка, не виключено, що висунення Зеленського – продумана тактика. Адже зараз шквал критики порохоботів припадає саме на нього. А Тимошенко тим часом спокійно розгортає штаби і продовжує парад обіцянок, не вступаючи при цьому в полеміку з опонентами.

До речі, відволікання критичного вогню від основного конкурента діючої влади – відомий прийом. Подібна ситуація склалася у Франції на початку 80-х, коли за пост президента змагалися діючий глава держави Валері Жискар д’Естен і соціаліст Франуса Міттеран. Команда Міттерана тоді домовилася з відомим коміком Колюшем. І той, несподівано для багатьох, виставив свою кандидатуру. Досвідчені політики посміялися, як і в нашому випадку із Зеленським. А потім злякалися (знову ж, схожа ситуция), коли рейтинг коміка досяг 11%. Передвиборча кампанія Колюша була яскравою, він стібався над конкурентами, його навіть погрожували вбити. Команда діючої влади влаштувала справжнє цькування артиста. А він за місяць до першого туру зняв свою кандидатуру, закликавши прихильників підтримати Міттерана. І ті підтримали. І Міттеран переміг.

Примітно, що соратники Тимошенко у другому турі президентських виборів, як бажаного суперника для свого лідера називають Володимира Зеленського. “У нас є партійні структури в усіх областях, а Зеленський за три місяці кампанії не встигне їх вибудувати. До того ж, у нього немає такої армії підтримки у соцмережах, яка є у чинного президента, – в інтерв’ю виданню “Новое время” заявив Андрій Павловський.

Так що Зеленський, можливо, ще одна “темна карта” в колоді Тимошенко.

Життя покаже…

Джерело


Загрузка...