Несуть-скачуть нас літа. Час васе прискорююється і прискорюється.
В дитинстві за день встигав іноді ціле життя прожити,в юності і попрацювати і покохати і з друзями повеселитися. Зараз не встигаєш і не встигаєш…
Таке враження що мчиш у прозорій машині часу, а навколо зростають ліси, ріки змінюють своє русло,розквітають і розсипаються в порох величні царства ,миготять лиця, люди,слова, речі, важливе стає неважливим, величне дріб’язковим…
І все швидше і швидше.
Не встигаєш оглнутися, а могутній володар, який керувавтвоїм життям і, здається, всім світом, маліє і зникає десь позаду…
Діти ростуть як з води. Розумієш що не натішився з ними,не награвся.По голівкам не нагладився. Казочку не доказав,пісні не навчив.
Розумієш що бабусі і дідусі йдуть, батьки старіються і теж ідуть. І залишаються з нами доти,доки ми ще їх пам’ятаємо.
І раптом якийсь запах,стара іграшка на горищі,каштанчик чи цвіт на скрученій акації, чи звук пісні зупиняє потік часу. І ти бачиш все навколо завмерлим,згадуєш якісь забуті слова, тепло ,вогонь, руки, очі, траву, великого жука,чудернацьку хмаринку в небі, шишку,велику балію з водою, друзів, маму, бабусин куліш,таткові руки і сміх. Все те,що не має ціни і є вічним.
Відчуваєш свою належність до свого роду, до важливого.
Розумієш що ти живеш доти, доки тебе люблять і пам’ятають, живеш у прадідах, дідах, батьках, своїх дітях і онуках.
І будеш вічно жити,поки сам все то пам’ятаєш і не відкинеш від себе.Поки любиш себе і не зненавидиш і не зрадиш свою пам’ять.
Саме тому Бог – є любов.
Вся дріб’язкова шкаралупа обсипеться і з вами у майбутнє піде тільки те вічне,що дійсно має ціну.
Зараз лихі часи настали. Навіть у часи Майдану і гарячої фази війни було нам краще і затишніше. Бо ми любили один одного,допомагали і рятували. Вічне запанувало хоч на хвильку.
А зараз друзі і родичі гризуться через політиків, обзивають один одного,ненавидять і стають ворогами.
Насправді це мить,яка не варта того.
Політики прийдуть і підуть. Час від їхнього розквіту, панування до занепду дуже пришвидшився. Чи варто заради цих “халіфів на час” розсварюватися між собою і нищити все те,що нас тримає на цьому світі?
Встигайте , встигайте зберігати найцінніше- свою рожину,пісню, культуру.Поговоріть з бабусею, бо вона відійде і не почуєте ви найголовнішого в своєму житті,поцілуйте мамину щоку і руку, підкиньте дитину до неба- рости великий !, обніміть батька міцно, бо потім будете обнімати порожнечу і не зможете повернутися назад щоб сказати щось і торкнутися їх,
Зупиниться на мить,коли захочеться відштовхнути і образити друга.
Відчуйте себе частиною свого народу,частиною любові.
Життя наше не зникає нікуди. Цей потік навколо Землі, Сонця і Всесвіту вічний і неймовірно красивий.
І від вас самих залежить чи віллєтеся ви разом до “своїх” і будете вічно жити.
Чи лишите по собі слід із любові,радості і злагоди.Із жертовності, щоб яскравою кометою влитися в струмінь нашого Життя Вічного.
Чи залишитесь десь далеко позаду,приковані ланцюгом своїх дріб’язкових бажань до сухого тлінного каменю дріб’язкових і неважливих “цінностей” однієї миті.
Як казала мама в дитинстві: “Викинь каку!”
