Перший для Президента Петра Порошенка саміт Україна – Європейський Союз став лакмусовим папірцем, який засвідчив небезпечний застій у наших стосунках та стратегічну невизначеність ЄС щодо майбутнього України.
З огляду на те, що нинішній 17-й українсько-європейський саміт був першим після Майдану-2014 та Революції Гідності, оголошені результати є ледь не жалюгідними. Тим паче, враховуючи той факт, що саміт вперше проходив в умовах відкритого кровопролитного цивілізаційного зіткнення європейських та авторитарно-ординських цінностей, що відбувається на сході України. Ніяких принципових рішень, жодних серйозних зрушень. Лише чергові декларації солідарності, загальні обіцянки та пустопорожня словесна підтримка.
У визнанні європейської перспективи України, тобто права на вступ у майбутньому в ЄС, знову відмовлено. Впровадження безвізового режиму для українців у цьому році не буде і, схоже, буде відтерміноване на невизначений час. Надсилати миротворчий контингент для забезпечення мирного процесу на сході України, тобто ризикувати життям своїх військовослужбовців, ЄС не готовий. Хоча саме Німеччина та Франція нав’язали Україні так звані мінські домовленості та категорично заперечують проти надання нам сучасної захисної зброї з боку США для підвищення нашої обороноздатності.
Економічна допомога Україні залишається вкрай обмеженою. Аграрно-сировинний характер майбутньої зони вільної торгівлі не мінятиметься, а доступ на європейські ринки української продукції з високою доданою вартістю залишатиметься утрудненим через різноманітні нетарифні та квотні обмеження. Жодних боргів списано не буде, можлива лише незначна їх реструктуризація.
Водночас, я переконаний, що з огляду на багатомільярдну вартість переданої відповідно Будапештського меморандуму ядерної зброї та величезні матеріальні втрати, завдані Україні внаслідок недотримання цього меморандуму і агресії з боку Росії, було б цілком справедливим, наслідуючи приклад допомоги Польщі з боку Заходу в 1991 році, списати Україні до 50% її зовнішнього боргу.
Адже Україна нині знаходиться на передньому краї захисту Європи від експансіоністських планів Кремля і бореться не лише за свою незалежність та територіальну цілісність, а й за мир і порядок в Європі – зараз і в майбутньому. І заслуговує на всебічну реальну, а не декларативну, підтримку з боку ЄС.
На жаль, нинішній саміт засвідчив, що залякана Путіним Європа та Захід в цілому поки що не готові ухвалити стратегічне політичне рішення на користь України як невід’ємної складової європейської цивілізації та виділити під це належний ресурс – політичний, фінансово-економічний, військовий
