Заборона на ввезення книжок не зупинить російську пропаганду

Вчора посварився зі своїм товаришем-юристом, меморіалівцем Олегом.

З приводу заборони на ввезення антиукраїнських книжок.
Його позиція: треба забороняти на упередження ВВЕЗЕННЯ книжок усіх пропагандистських російських видавництв. В додаток до вже заборонених до ввеження книжок. Логіка його така: ми ж забороняємо цілий телеканал, а не окрему телепрограму.
Моя позиція: можна забороняти точечно ПРОДАЖ тих книжок, які порушують українське законодавство. А дозвіл і збереження має бути. Я, приміром, з задоволенням читаю усі антиукраїнські дослідження, бо для мене важливо вчасно підготувати свою контраргументацію для дискусії. Не знаючи аргументів опонента, не готуєш аргументи на свою користь. Згадайте, як сіли в калюжу росіяни, коли надали звіт, що боінг збитий українським БУКом. Усе вибудували, розказали, а не знали, що серед обломків боінга були і залишки їхнього Бука1м-2, яких в Україні не існує. Тож, я волів би бути готовим до дискусії.
Я можу ‘ввезти” книгу і електронним способом через інтернет. Той, хто хоче прочитати цю книгу – повинен мати спосіб її знайти. А от продавати її в мережах книгарень – треба заборонити з поясненням причин.
І щодо різниці між книжками і телеканалами: якщо людина читає – вона виявляє свої зусилля для здобуття інформаціі, коли людина не бажає читати – чилою її не змусиш. А от телебачення – інша річ. Людина пасивно приймає потік інформації. І якщо хтось один хоче дивитися канал інші змушені дивитися теж, якщо їм байдуже.
Тому вважаю що канали забороняти – одне ( не ‘ввезення’ сигналу, а трансляцію в Україні), а книжки – інше, тим паче, коди йдеться про ввезення, а не продаж.
Навмисне виніс цю тему на обговорення громади, сподіваючись, що ви переконаєте мене чи Олега)

Олександр Бригинець


Загрузка...