За дверима Генпрокуратури фабрикують справи проти депутатів

0
77

Хочу публічно принести свої вибачення перед Олегом Ляшком за давнішні кпини на його адресу.

І визнати важливу політичну помилку, не виправивши яку, неможливо рухатися вперед.

Сьогодні я слухав Олега під Генпрокуратурою, коли нардепів і журналістів під приводом замінування не пускали в будівлю, і був згоден з кожним його словом про Шокіна, Порошенка і те, що відбувається в країні.

Позавчора депутати з фракції РПЛ спільно з нами, укропами, билися проти адмінресурсу і фальсифікації виборів у Чернігові.

Очевидно, що зараз ми, як і тоді, під час революційного зламу, по один бік барикад, а проти нас знову – той самий, недобитий ворог.

Події останнього часу показали, що доки патріоти з’ясовували між собою стосунки, при владі стали/залишились цинічні бариги і проросійські колаборанти, які під зливи крові на Сході і брехливу балаканину про рух до Європи, продовжують справу Кучми-Януковича – побудову кримінального бантустану в Україні.

Змінити ситуацію і повернути країну на шлях змін, яким вона йшла через Майдан, можна лише шляхом широкого об’єднання всіх налаштованих на зміну системи сил.

І якщо ми не хочемо гнати коней на третій Майдан, єдине місце, де таке об’єднання можливе – це парламент. А сама Верховна Рада – єдиний легітимний орган держави, здатний зупинити антимайданну реакцію, узурпацію влади і побудову нового авторитарного режиму.

Саме сьогодні, слухаючи Ляшка під зачиненими дверима пшонківсько-шокінської ГПУ, за якими фабрикують справи проти депутатів-патріотів і на догоду кумам з Банкової відмазують янучарську шушеру льовочкіних-бойко-фірташів, я особливо чітко й ясно усвідомив –

Прийшов час творення нової Народної Ради з числа нардепів-патріотів, а на її основі – і нової коаліції.

Інакше, вже цієї осени, у стінах ВР легалізується де факто створена вже ширка порошенківців, опоблоку і всіх колишніх регіоналів, яка розпочне масові репресії проти всіх, хто творив революцію і прагне справжніх, а не імітаційних змін.

В нас не так багато часу, але, сподіваюся, стане сили і волі.

Андрій Денисенко