В Стародавніх Афінах при демократії жоден магістрат не мав права покинути свою посаду без звіту. По кожній посадовій особі виносилося окреме рішення.
Гідно виконав свої обов’язки – вільний і тепер можеш займатися своїми приватними справами або відмінно виконав свої обов’язки – “нагородити золотим вінком та овацією в театрі Діоніса”.
Але могла бути і інша постанова – погано виконав свої обов’язки і завдав полісу шкоди.
Існувала так звана комісія десяти логістів, яка перевіряла витрати всіх посадових осіб, а потім писала звіт і виставляла його для загального огляду. Причому враховувалося не тільки нераціональне використання коштів, але і ті дії, які призвели збитки полісу.
В цьому випадку посадова особа повинна була внести таку ж саму суму, після чого оголошувалося, що вона може бути вільною. Якщо посадову особу викривали в тому, що вона використовувала гроші поліса для особистих цілей, вона повинна була внести в скарбницю суму, в десять разів більшу. І після цього теж була вільна.
Якщо посадова особа не вносила таку суму протягом певного терміну, сума подвоювалася, потім ще раз подвоювалася, а потім садили до в’язниці. Причому це не було покаранням через суд – у в’язниці тримали до тих пір, поки знайомі чи родичі не вносили зазначену суму.
