День народження знакових у моєму житті людей
Багато людей сьогодні написали про день народження Турчинова, але щось не бачу, щоб писали про те, що у Volodymyr Ariev сьогодні теж вродини.
Володя – справжній козак…
Пам’ятаю, коли у пекельні для мене довибори 2013 роки, коли йшов по 94 округу – я тоді пережив щось таке, що страшно згадувати: кримінальні справи, погрози, переслідування, напади, замах, божевільний адмінресурс… Режим Януковича намагався згноїти пацана, який кинув виклик системі.
Тоді не чужі мені люди допомагали, як могли: Ігор Мосійчук (ще сидячи в тюрмі він щоночі по телефону консультував), Марк Гресь, Дмитро Лінько, Igor Krivoruchko, Лариса Селлеі-Довженко, Алексей Ленский,Алексей Кириченко, Дмитро Корчинський, Vasiliy Amelchenko, Леонід Ковальчук, Serhiy Nedilko, Ілля Смичок, Vitalii Dekhtiarov, Andriy Knyaz,Олександр Юраков, Serhii Andrushko, Густав Водичка,
Тетяна Близнюк, Олександр Довгий, Ярослава Пугачова, Ярослав Макітра та інші.
І, звісно, Олег Ляшко. Він підтримував мене з першого дня (точніше сам придумав, що я маю йти на довибори по цьому округу), опікався, як Батько, і працював на окрузі так активно, що деякі бабушки в селах думали, мовляв, це Ляшко балотується, а я за нього агітую.
В силу певних обставин тодішня канонічна опозиція (“Батьківщина”, “Удар”, “Свобода”) спочатку мене не підтримувала. Але потім, завдячуючи Турчинову (повік вдячний, многії йому і благії літа!) підтримали мою кандидатуру як єдиного, хто був здатен перемогти регіоналівського виблядка Руслана Бадаєва – креатуру сатрапів Януковича Льовочкіна і Присяжнюка – і замаскованого регіонала Юрія Кармазіна, якого штовхали олігархи Клюєв та Єрємєєв. Дуже дивно, до речі, що сьогодні підараси, які працювали на рига Кармазіна (це уже після першого кривавого розгону ЄвроМайдану!) сьогодні розповідають щось про справедливість, ідеали Революції, боротьбу з корупцією і т.д.
Але шото я ушел в дєбрі… Після того, як лідери тогочасної опозиції мене підтримали, десятки народних депутатів обіцяли приїхати в день виборів захистити результат, який ми здобули потоп і кров’ю.
Обіцяли, але в реалі приїхало кілька чоловік: Олександр Бригинець,Volodymyr Kurennoy, Pavlo Rizanenko та Ар’єв.
Володя не просто приїхав, а не словом, а ділом боровся за нашу перемогу.
Потім ми (так сталось) фактично з ним не спілкувались, аж поки він не став головою української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи, а я разом з Viktor Vovk не був обраний до делегації від нашої Радикальної партії.
Я побачив справжнього лідера, який недосипав/недоїдав, щоб наша делегація працювала злагоджено і ефективно. Те, що ПАРЄ продовжила санкції проти Московії – в значній мірі його особиста заслуга як лідера непростої, але дієвої команди.
Друже, Україна може тобою по-справжньому гордитися. Міцного козацького здоров’я, щастя і перемог! Живеш ти недаремно…
