Влада Молдови вистрілила собі в ногу

Масові народні протести у центрі Кишинева нагадали, що на пострадянському просторі судові інстанції досі використовуються для “коректив” народного волевиявлення – тоді, коли це не виходить зробити у виборчих комісіях.

Протести пов’язані із недавнім скасуванням Апеляційною палатою виборів мера молдавської столиці Кишинева. На виборах переміг кандидат від непарламентської опозиції Андрій Нестасе, якому вдалося обійти кандидата від партії президента-соціаліста Ігоря Додона Іона Чебана. Саме Чебан подав до суду на Нестасе, звинуватив його в участі у передвиборній кампанії іноземців і у заклику йти на вибори в день голосування.

Обидва ці позови були відхилені в суді. Однак Апеляційна палата вирішила інакше. Вона визнала, що заклик брати участь у виборах в день голосування – це агітація. Причому звинуватила в цьому не тільки Нестасе, але і Чебана, який опублікував аналогічний заклик в соціальних мережах. При цьому обидва кандидати не закликали голосувати за себе, вони лише нагадували про важливість участі у виборах. Однак цього виявилося достатньо. І тепер – якщо Вища судова палата погодиться з доводами Апеляційної Палати – підсумки виборів можуть бути скасовані, а кандидати-порушники до участі в нових виборах не допущені.

Непарламентська опозиція вважає, що в судовому рішенні винен не кандидат-соціаліст, а олігарх Влад Плахотнюк, який є фактичним керівником країни і лідером правлячої Демократичної партії. Послугами партії президента просто скористалися – і вже не вперше. Можливо, президенту Додону пообіцяли, що в результаті позову мером Кишинева стане його соратник. А потім позбулися обох претендентів.

Ніякого політичного сенсу в цьому рішенні немає. Мер Кишинева мав би залишатися на посаді лише рік, потім пройшли б чергові вибори. (Ці вибори пов’язані зі скандалом навколо попереднього керівника столиці Доріна Кіртоаке). Більш того, дозволити Нестасе покерувати столицею до парламентських виборів – це аж ніяк не подарунок. Домогтися рішучих змін новий мер все одно не встиг би, зате виборці  переконалися б, що чарівників в Молдові немає. А це допомогло б і Плахотнюку, і Додону.

Замість цього був спровокований масовий протест, коли тисячі громадян вийшли на вулиці столиці в упевненості, що їхній голос було вкрадено корумпованим судом. Ситуація нагадує те, що відбувалося в Україні 2004 року – з тією лише різницею, що сам результат виборів не сфальсифікований і його намагаються змінити за допомогою судових інстанцій. Роз’яснення суддів не викликають жодної довіри – тому що будь-яка розсудлива людина розуміє, що заклик брати участь у виборах в соціальній мережі не може сприйматися як агітація за конкретного кандидата. Тим більше комічно виглядає ситуація, коли позов проти опонента подавав кандидат, який сам виступав із аналогічним закликом.

В результаті молдавська влада сама вистрілила собі в ногу – у кращих пострадянських традиціях. Для позапарламентської опозиції безстроковий народний протест може стати не тільки захистом результатів виборів, а й вдалим стартом парламентської передвиборчої кампанії. А ось демократи і соціалісти ризикують втратити Кишинів – центр молдавських виборів, найбільше місто країни.

Владу Плахотнюку і Ігорю Додону може допомогти тільки здоровий глузд і ще Вища судова палата – якщо вона скасує рішення Апеляційної палати. Тоді владі можна буде говорити про перемогу демократії і дивуватися реакції опозиції – їй мало хто повірить, але те, що ще залишилося у них від репутації, вона врятує. Втім, і в цьому випадку опозиціонери не програють: більшість молдаван буде впевненою, що Вища судова палата не змогла протистояти народному протесту.


Загрузка...