Вийшовши з будівлі Адміністрації Президента, замість піти на верхній вхід до метро Хрещатик, спустився відомою всім Алеєю на метро Майдан.
Знаєте, допомагає правильно розставити акценти — можете перевірити на собі.
Отже, маємо повноцінну кризу, і це добре. Мудрі люди вчать нас, що криза дається нам для розвитку. Якщо ми правильно вчинимо, це просуває нас вперед і вгору, якщо неправильно — вниз і назад. І тому криза — це добре, особливо якщо ми не намагаємося сховатися від неї під ковдрою чи заперечити її заклинаннями.
Незважаючи на всі спроби показати єдність коаліції та уряду, єдності нема, і це бачить кожен. Що би міг тепер зробити президент?
Варіант 1. Здати Саакашвілі заради збереження коаліції. Це послабило би Порошенка, і не факт, що Народний Фронт не зажадав би подальших поступок. Тим часом Саакашвілі максимально би використав свій потенціал лідера народного руху, апелюючи до цінностей Майдану і створюючи загрозу всім існуючим партіям.
Варіант 2. Активно стати на бік Саакашвілі як члена своєї команди. Тим самим зафіксувати розвал коаліції, ініціювати нові вибори і програти на них: виграють Окупаційний блок та Батьківщина, а ще, можливо, Укроп. Ну і Самопоміч. До речі, я би не став оцінювати шанси НФ як нульові: у них непогані політтехнологи.
Варіант 3. Зробити вигляд, що нічого не сталося. Або ж почати всіх активно мирити. Фактично, продовжуючи нинішню тактику. І тоді проблема вибухне з подвійною силою.
Але є ще варіант 4. Президент може сам стати лідером антикорупційного руху, звернувшись до цінностей і гасел Майдану. Посадити трьох друзів (до речі, це дасть можливість водночас посадити трьох ворогів). Ну і так далі. І врешті перетворити Україну на відкрите суспільство і відкриту економіку.
