Сьогодні День вшанування жертв політичних репресій. Разом з колегами Ігорем Мосійчуком та Евгенієм Дейдеєм в рідному Рівному вклонилися і поклали квіти до пам’ятника Нілу Хасевичу, українському художнику, графіку, члену ОУН і Української Головної Визвольної Ради, Лицарю Срібного Хреста Заслуги та медалі “За боротьбу в особливо важких умовах”. Відомі гравюри ОУН – це якраз його роботи.
…коли Нілу Хасевичу було 14 років, в його житті сталася трагічна подія: повертаючись із Рівного, на Деражнянському залізничному переїзді вони з матір’ю потрапили під потяг. Мати загинула, а Ніл, – втратив ліву ногу. Вміючи вирізати з дерева, він сам виготовив собі протез і вперто йшов до мети і одержати освіту.
…в 1951 році із Москви надійшов наказ – “пресечь антисоветскую деятельность Хасевича”, бо гравюри з підпілля потрапили до делегатів Генеральної Асамблеї ООН та іноземних дипломатів, а потім були надруковані у згаданому вище збірнику “Графіка в бункерах УПА” підпільника й захопити його, та безуспішно. Гебісти на чолі з Борисом Стекляром, який тільки недавно помер і так і не відповів за свій злочин, вирахували адресу криївки, де був і Ніл Хасевич на хуторі біля села Сухівці.
Як він там загинув – достеменно не відомо.
Криївку було обладнано на селянському дворі. Прихований вхід до підземелля містився у клуні під дровами. Сам бункер, порівняно просторий, мав три приміщення. Тут і відбувся останній бій Хасевича і двох повстанців, які його охороняли, з гебістами. Із книги Теодора Гладкова «Со щитом и мечом», яка 1988 року вийшла у львівському видавництві «Каменяр», ми знаємо подробиці смерті художника й воїна.
“Виходьте! Інакше закидаємо гранатами!” – крикнув Стекляр. Відповіддю було мовчання. Отже, переговори не відбулися. Чекіст витягнув із сумки гранату РГД і шепнув командиру відділення… Сержант точно, на півметра, не вище, підняв важку затичку… Цього вистачило, щоб метнути в лаз гранату. Глухо прогримів під ногами вибух… Почекавши трохи, капітан дав сигнал солдатам підняти затичку і знову вигукнув: “Хто живий – виходьте! Інакше пустимо гранати в хід!”. Ніхто не вийшов…
Живих у бункері не виявилося. При світлі акумуляторного ліхтаря Стекляр побачив три трупи. В одного відсутня нога — це був “Зот”. У руці… стискав автомат.
За іншими даними, Ніл Хасевич застрелився з особистої зброї разом із двома своїми охоронцями – В’ячеславом Антонюком – “Матвієм” та Антоном Мельничуком – “Гнатом”, спаливши перед тим усі важливі документи.
Вічна слава і незгасима пам’ять нашим Героям…
