Вето Росії – це:
– плювок в обличчя голландців, малайзійців, українців та інших, тому що це було про людей, загиблих, родичів, тих, хто співчуває, але Росія на них плювала;
– черговий цвях в систему голосування РБ ООН, тому що коли не можуть проголосувати таке, тоді що там взагалі можна голосувати;
– ускладнення життя Генсека ООН, тому що він їх любив, а вони кинули;
– погіршення відносин з ЄС, тому що для європейців боротьба з безкарністю – це святе;
– послаблення позицій тих в ЄС, хто агітує за діалог і нормалізацію з РФ, тому що по #MH17 з ними говорили, їх просили, але…;
– послаблення позицій РФ в Азії, тому що спочатку Малайзія вірила Росії і Росія на цьому грала, тепер Росія плюнула, а Малайзія – не остання держава в регіоні і сигнал піде;
– перенесення фокусу на альтернативі сценарії від гібридного трибуналу до національних судів, тому що родичі та їх уряди все одно доб’ються справедливості;
– блеф Росії, яка хоче показати, що може, тому що їй байдуже;
– знак, що Путін вірить в свою силу, тому що в здоровий глузд він схоже не вірить;
– черговий доказ того, що в України немає іншого вибору, окрім як будувати ефективну державу без корупції, але з обороною, тому що іншого сусіда у нас в осяжній перспективі не буде.
Це було більше ніж голосування про трибунал. Це було голосування про те, якою далі буде зовнішня політика Росії. І всі цю політику побачили.
Вітаю Росію з череговою перемогою. Саме такими перемогами викладена дорога в пекло поразки.