Украина, которую мы знаем – это тяжкое наследие московского ярма

Самобытность нации есть результат взаимодействия идей, приходящих сверху – с конкретным ландшафтом снизу, опосредованный и рафинированный конкретными деятелями национальной культуры.

Что нужно знать про кучмовскую модель Украины, торжественное возвращение которой мы наблюдаем где-то с недельку?..

Эта модель (жесткий центр с опорой на силовиков, выдаивающий регионы и торгующий преференциями посредством коррупции с ФПГ, подавляющий самоорганизацию и децентрализацию) – результат торжества российских идей и архетипов на украинской почве.

Хуторской путинизм.

Кульминация контрреволюционного разворота – вчерашняя оговорка “цинічні бандери”.

Украина, которую мы знаем – это тяжкое наследие 350 лет московского ярма.

Государство возглавляют – представители советской номенклатуры периферийного разлива.

Они могут не знать ни слова по-русски, и повсюду співати солов’їною та калиновою, но кремлевская номенклатура им ближе и понятнее, чем украинский дух, а самое главное – роднее во сто крат.

Отсюда, резюме:

1. Оця зубожилість навколо – це не справжня Україна.

2. Справжньої України ми не знаємо, її ще треба відкрити.

3. Ця Україна вразить як, власне, нас, так й світ.

Завдання часу – пошук та уточнення української ідеї, яка у найбільш загальних нарисах полягає, на мою думку:

– у розвитку самобутності кожної землі у складі єдиної соборної держави, з сильним центром, здатним забезпечити виконання універсальних правил гри, додержання спільних цінностей, представництво на міжнародній арені, національний захист та безпеку, інноваційний розвиток;

– створенні умов для всебічного розвитку людини, як вільної та творчої особистості;

– відтворенні своєї частки сенсів для об’єднанного людства.

А гідру ми задавимо.

У дорогу, панство.
Алексей Арестович