Самобытность нации есть результат взаимодействия идей, приходящих сверху – с конкретным ландшафтом снизу, опосредованный и рафинированный конкретными деятелями национальной культуры.
Что нужно знать про кучмовскую модель Украины, торжественное возвращение которой мы наблюдаем где-то с недельку?..
Эта модель (жесткий центр с опорой на силовиков, выдаивающий регионы и торгующий преференциями посредством коррупции с ФПГ, подавляющий самоорганизацию и децентрализацию) – результат торжества российских идей и архетипов на украинской почве.
Хуторской путинизм.
Кульминация контрреволюционного разворота – вчерашняя оговорка “цинічні бандери”.
Украина, которую мы знаем – это тяжкое наследие 350 лет московского ярма.
Государство возглавляют – представители советской номенклатуры периферийного разлива.
Они могут не знать ни слова по-русски, и повсюду співати солов’їною та калиновою, но кремлевская номенклатура им ближе и понятнее, чем украинский дух, а самое главное – роднее во сто крат.
Отсюда, резюме:
1. Оця зубожилість навколо – це не справжня Україна.
2. Справжньої України ми не знаємо, її ще треба відкрити.
3. Ця Україна вразить як, власне, нас, так й світ.
Завдання часу – пошук та уточнення української ідеї, яка у найбільш загальних нарисах полягає, на мою думку:
– у розвитку самобутності кожної землі у складі єдиної соборної держави, з сильним центром, здатним забезпечити виконання універсальних правил гри, додержання спільних цінностей, представництво на міжнародній арені, національний захист та безпеку, інноваційний розвиток;
– створенні умов для всебічного розвитку людини, як вільної та творчої особистості;
– відтворенні своєї частки сенсів для об’єднанного людства.
А гідру ми задавимо.
У дорогу, панство.
Алексей Арестович
