Щодо проваленої антидискримінаційної поправки.
Мене вчора не було в Раді. І вважаю, що маю вибачитися перед виборцями й друзями, які боряться у цій такій непростій темі. У мережі багато критики, що нас – єврооптимістів – не було в залі, коли голосували це питання. Помилки треба визнавати. Ми не мобілізувалися в дуже потрібний момент.
По суті додам. Коли ще минулої весни я почала займатися цим питанням, стало відомо, що Трудовий кодекс вже зареєстрували БЕЗ ПОТРІБНОЇ НОРМИ. Тоді ми з експертами й ЛГБТ активістами напрацювали поправку. Я її планувала подати між першим і другим читанням. Як цього вимагає регламент. Для мене стало сюрпризом, що її вчора винесли на голосування. У будь-якому разі Іра Геращенко – велика молодець.
Попри все. Битва не завершена. Зараз поправки до Трудового кодексу можна вносити між першим і другим читанням. Треба всім гуртом йти на профільний комітет. Треба боротися за друге читання.
Я вважала за обов’язок піти на Марш Рівності. Я з радістю долучилася до видання першого журналу ЛГБТ-спільноти. Планую й далі працювати щодо боротьби з дискримінацією в публічній площині.
Тепер людське. Одна дорога мені людина написала, що «розчарована», бо ми «провалили». Це звичайно ріже без наркозу. Це, мабуть, найбільше, чого варто боятися – розчарувати людей, які вірять. Ми не святі, ми люди. Ми помиляємося. Важливо робити для себе правильні висновки. Тегаю зокрема тих, кому відповідаю.
