В цей день в 1941-му Друга світова війна ступила своїми кривавими чобітьми вже на всю територію Україну. На Західній вона почалась ще в 1939-му…
Мільйони життів у нас забрала Друга світова – одна з найбільших трагедій XX сторіччя, коли один тиран з другим вирішили поділити світ. Зрештою, вони не домовились, а страждали від того ми. Важко знайти українську сім’ю, у якої та війна не відібрала когось з рідних…
Сьогодні знову війна – по-справжньому Велика Вітчизняна. Знову гинуть люди. Путін до болю нагадує копію Гітлера. Пасивна позиція Європи смердить нафталіном початку Другої світової. Крим – це наші Судети. А Обама ну ніяк не тягне на нового Рузвельта. Добровольчий рух сьогодення – відроджена, наче птаха-фенікс з попелу, Українська Повстанська Армія. Паралелі і невідповідності можна проводити нескінченно…
Давайте в цей день вшануємо свічами пам’яті загиблих і тоді, і нині. І кожен з нас задумається: а що я зробив і роблю для тих, хто сьогодні на фронті? Для того, щоб зупинити кремлівського шизофреніка? Який, звісно, закінчить так само, як його попередник. І свій затоплений Рейхстаг на нього теж чекає.
Герої усіх воєн не вмирають! Вони на небі дивляться на нас. Жити треба так, щоб не було соромно перед ними…
